Студентки розповіли, як навколішки працювали на полуничних плантаціях за кордоном
Дванадцятеро студентів Глухівського агротехнічного інституту імені С.А. Ковпака Сумського НАУ повернулися з виробничої практики, що проходила в Польщі та Німеччині.
Вона тривала різну кількість часу, що залежало від проєкту, за яким їхали студенти: найменше – 45 днів, найбільше – майже 6 місяців. Цьогоріч досвід на фермах Польщі (Limax Hortulus, Plantacja nad Tanwia) отримали 10 хлопців, а дві дівчини – на одному з провідних підприємств Німеччини. Останні з люб’язністю погодилися розповісти про свої пригоди та отриманий досвід.
Четвертокурсниці Любов Смирнова та Ірина Лісненко 55 днів провели на німецькому підприємстві Karl`s Erdbeer-Hof, що поблизу міста Росток у Роверсхагені. Ферма на 220 га спеціалізується на вирощуванні полуниці. Тож дівчата за час практики пройшли усі види робіт: від збирання до посадки та прополки. Студентки не лише отримали досвід, а й мали змогу заробити непогану копійчину – близько 3 тис. євро.
Однак, розповідають, що робота була важкою. Практично увесь час доводилося працювати навколішках у спеціальних наколінниках, носити важкі ящики по 15-20 кг, та й на погодні умови ніхто не зважав: виходити в поле потрібно і в дощ, і в спеку. За прогули – штрафи по 50 євро за день.
– Ми вставали в 3:15 ранку щодня, працювали до шостої-сьомої вечора. За кожний зібраний кілограм платили 75 центів. За погодинну роботу – 9 євро. Усього працювало 8 груп людей, на кожну давалася норма 9-10 тонн полуниці на день. Якщо план не виконувався, то його додатково до нової денної норми потрібно доробляти ще наступного дня. За сніданки, обіди та ночівлю вираховувалося 15 євро на день. Умови проживання були достойні, – розповідає Любов.
– Важливо те, що ми побачили, як організовують свою роботу успішні європейські підприємці. Вони займаються не лише селекцією, вирощуванням полуниці, а й мають мережу спеціалізованих супермаркетів по країні, куди одразу збувають свіжу продукцію. Вразило, що німецькі аграрії не використовують ніяких хімікатів. Продукт екологічно чистий, кілограм ягоди коштує 9 євро. Навколо полів засаджені квіти для приваблювання бджіл. Відходів практично немає, бо гнилі ягоди йдуть на біопаливо. Міжряддя встелене соломою, – ділиться Ірина.
Підприємство має сучасне устаткування, що необхідне для збереження, пакування та транспортування, потужний машинно-транспортний парк (трактори John Deerе, елеватори, вантажівки). Розроблені машини тунельної установки, які економлять час та робочу силу, пристосовані розпилювачі, вантажно-розвантажувальне обладнання, системи сухопутного транспортування, котрі слугують для збільшення ефективності процесу, використовуються системи, котрі здійснюють контроль над кількістю води.
Працюють на підприємстві здебільшого заробітчани з інших країн. Після закінчення сезону для збирачів влаштовують фестивалі, розваги, футбольні матчі. Крім того, у вихідні дівчата виїжджали в місто, гуляли та навіть встигли побувати на Балтійському морі.
– Ми отримали колосальний досвід, який, сподіваємося, знадобиться в подальшій роботі. Потрапити на німецьке підприємство не так просто, здебільшого там працюють студенти-практиканти такі, як ми. Тож завдяки нашому вузу змогли не лише гарно підзаробити влітку, а й побачити, як правильно організовувати аграрну справу, – підсумували дівчата.