Сумчанин розповів, як підкорив чемпіонат світу з бодібілдингу
Сумчанин Юрій Зимогляд розповів про те, як виборов два «золота» чемпіонату світу з бодібілдингу в Іспанії та як він йшов до цього.
– Юрію, вітаємо з перемогою. Як йшли до медалей?
– Чемпіонат світу відбувався з 5 по 8 листопада і спочатку в календарному плані він мав бути у Китаї. Але через пандемію його перенесли в Іспанію. Було проблематично, у тому плані, всі переживали – відбудеться він чи не відбудеться. Бо кожну хвилину могли сказати, що закриваємо зони, «червона» зона в Іспанії, і пандемія триває. Проблеми і труднощі полягали в тому, що ти готуєшся і думаєш про те, куди ти готуєшся, чи дійдеш ти до кінця чи ні. Але дав Бог, і все у нас вийшло. І дякую Федерації бодібілдингу України, яка взяла абсолютно всю «паперову» тяганину на себе і перельоти. Спочатку за два тижні ми брали квітки на прямий рейс, але його скасували, гроші «зависли» в авіакомпанії, і довелись летіти двома рейсами, з пересадкою через Амстердам.
– Чи були проблеми під час виступу, з гримом, з підготовкою?
– Ніяких таких проблем масштабних не було. Команда була у нас достатньо дружна, допомагали один одному, різні категорії в різні дні виступали – тому не було ніяких проблем з цим. І результат говорить сам за себе – Україна у загальнокомандному заліку посіла перше місце на чемпіонаті світу.
– Ти став чемпіоном і абсолютним чемпіоном. Яка медаль з цих далась складніше?
– Взагалі кожна медаль складна і цінна. Не можу виділити яка цінніша. Але якщо брати по вазі – то за абсолютну категорію. Це вже моя друга медаль за абсолютну категорію. Рівно рік тому в Арабських Еміратах 8 листопада я став абсолютним чемпіоном світу і рівно за рік, 8 листопада 2020 року, я став дворазовим абсолютним чемпіоном світу. У мене таких два комплекти медалей по півтора кілограми в сумі. Тому можна качати шию.
– Що складніше – здобули звання чемпіонат світу чи відстояти його?
– Напевно, рівно. Тому,що минулого року це була моя перша перемога і моя перша поїздка на чемпіонат світу. І там я став абсолютним – для мене це було несподівано. Звісно, «категорію» я налаштовувався вигравати, але вийшовши в «абсолютці» я переміг і там. Для мене це було наймасштабнішим, найбільшим досягненням. І коли я готувався цього року – я розумів, що мені треба було відстояти свій титул, своє звання. Тому труднощі полягали і в цьому – більше морально. Тому я вважаю, що ці дві медалі вони рівні між собою.
– Чи будеш йти на третій титул?
– Складно сказати. Зараз я хочу відпочити. Відновити організм. Як морально, так і фізично. Приділити більше часу на сім’ю, на роботу. Тому далеко поки не планую.
– Підготовка до чемпіонату це тренування, харчування, режим. Чи родина твоя не відвернулась від тебе?
– Більше, мабуть, відвертався я. Бо було дуже важко. Це дійсно режим. І це не тільки тренування – тренування це в задоволення. В залі ми проводимо годину, ну півтори три-чотири рази на тиждень. Коли я готувався – у мене було трохи більше. А що стосується самого режиму – то він проходив 24/7. Це і харчування кожні три години. Це і сон – я мав не пізніше десятої години лягати і прокидатися не пізніше сьомої години ранку. Все по режиму і це дійсно важко витримувати все це. Але якщо є ціль – то все можна досягнути. І сім’я мене в цьому розуміє і підтримує з самого початку моєї спортивної кар’єри.
– Звісно, були дзвінки і привітання. Який дзвінок був найзворушливіший чи неочікуваний?
– Самий неочікуваний дзвінок був навіть не з Сум, а це був кореспондент з львівської газети «Експрес». В аеропорту коли ми повертались додому. Тільки ми приїхали в аеропорт Іспанії, стали реєструватися, мені телефонує незнайомий номер, горить: «Я такий-то такий-то. Я із львівської газети і хотів би взяти інтерв’ю». Я питаю: «Ви з Сум?». Він: «Ні, я зі Львову». Я кажу: «У мене зараз немає часу – ми зараз на реєстрації». Він мені: «Я займу буквально п’ять хвилин. Не переживайте». І я йому п’ять-сім хвилин тезисно розпівів. І поки йшла черга я йому все це розповідав. І вже у Львові знали раніше, ніж у Сумах. І, звичайно, перше привітання було від родини. Дружина і до того говорила: «Я в тебе вірю, і я впевнена, що ти будеш переможцем». І перші слова її були: «Я ж тобі казала. Чому ти так переживав?».
– У складі збірної кого б ти відзначив і сказав – так, це людина, яка зробила більше ніж я?
– Кожен доклав максимум зусиль. Я б хотів відзначити одного, вірніше одну спортсменку – Аліну Яман. Вона на одному чемпіонаті виборола аж чотири «золоті» медалі. А взагалі – багато чемпіонів світу в нашій збірній з’явились саме після цього чемпіонату.
– Плани?
– Поки відпочити, а там подивимось.