У Сумах пройшла акція на підтримку безвісти зниклих та полонених
11 квітня в центрі Сум відбулася акція на підтримку безвісти зниклих та полонених.
Поблизу фонтану «Садко» учасники облаштували тематичну інсталяцію. На стільцях із кітелями на спинках виклали слово «чекаю», поруч поставили стіл із крашанками, пасками, металевим посудом і гілочкою верби.
«Ви зараз у передчутті свята, й пахуча паска є на вашому столі, а наші рідні — у ворога за ґратами, і невідомо, коли й що вони їли», — написано на плакаті поруч.
Позаду інсталяції стоїть Володимир. У скляній рамці він тримає фото свого сина Віталія.
«Він зник у 2023 році в селі Богданівка Донецької області. Відтоді жодних новин».
Близько 200 людей тримають портрети та прапори над дорогою, з якої доносяться підтримувальні сигнали автівок.
Одна з жінок тримає в руках кульки з написом «З днем народження». Галина Володимирівна чекає на свого сина, якому 13 квітня виповниться 32 роки. Він зник безвісти на Донеччині.
«Мій син Охріменко Володимир Васильович зник як рік, два місяці й одинадцять днів. Це чотириста п’ятдесят п’ять днів. Я памʼятаю всі наші розмови, він казав мені, що все в нього добре. Мало мені розповідав, тому що оберігав мене».
Портрет свого сина тримають Володимир Вікторович та Любов Павлівна. Максим Олейніков вважається безвісти зниклим понад півтора року.
«Він в обороні був у Сумах, а потім відправили його на Покровськ. І пішов він 19-го числа на завдання і назад не повернувся. Ми вже рік і сім місяців нічого не знаємо про нього, чекаємо. Але зараз нічого невідомо, куди б ми не дзвонили, куди б не писали».
«Демидівка незабута» написано на жилеті Анни. У селі Бєлгородської області зник безвісти чоловік її сестри. З 26 березня 2025 року родина не отримувала жодних звісток про Валерія Ярового.
«На Великдень ми завжди збиралися великою родиною. Разом їздили на цвинтар до батьків. У них троє дітей, у мене троє — усі були разом, святкували. Але минулого року все змінилося. Вже рік ми шукаємо його, і жодної звістки немає».
Біля слова «чекаю», викладеного на стільцях з кітелями на спинках стоїть Валентина, тримаючи у руках прапор з портретом чоловіка. Андрій Понирко безвісти зник 26 червня 2024 року.
«Напередодні Велокодня ми чекаємо своїх рідних, так як це свято дива, коли всі були впевнені, що Христос загинув, але він воскрес. Так і ми впевнені в тому, що хлопці наші повернуться і чекаємо цього дива. Я чекаю на чоловіка і кожен день починається з віри у те, що можливо я почую дзвінок і він скаже «я тут».
11 квітня відбувся 72-й обмін полоненими. З російської неволі повернулися 182 українці — 175 військовослужбовців і 7 цивільних.
Як повідомили в Сумській ОВА, серед звільнених троє жителів області з Роменського, Конотопського та Сумського районів.
https://trybuna.sumy.ua/suspilstvo/chekayemo-dyva-u-sumah-projshla-akcziya-na-pidtrymku-bezvisty-znyklyh-ta-polonenyh/
