Володимир пройшов строкову службу у військово-морському флоті, де й отримав військове звання «мічман» (штаб-сержант). Після строкової служби в радянський період він залишився в збройних силах. Займався обслуговуванням підводних човнів.

За час служби Володимир був нагороджений нагрудним знаком «За далекий похід» за участь в далекий походах на кораблях та суднах військово-морського флоту СРСР.

Саме в той час Володимир і познайомився з майбутньою дружиною, з якою створили родину та переїхали проживати до м. Ромни. Разом виховували сина.

Працював в охороні ТОВ «Нафтозахист».

Володимир був фізично загартованим, захоплювався спортом, був чудовим мисливцем і рибалкою.

Усе змінило 24 лютого 2022 року… Від перших днів повномасштабного вторгнення Росії на територію України він добровольцем пішов захищати Україну, вступивши до добровольчого формування Хмелівської територіальної громади (ДФТГ). Згодом перевівся у роту охорони територіального центру комплектування.

За плечима у Володимира – найгарячіші точки зіткнення з ворогом: схід нашої держави, Донецька область, Бахмутський та Авдіївський напрямки.

Так повелося, що чоловіки в цій родині міцні духом. Бо і рідний син Героя – Олексій із перших днів повномасштабного вторгнення бореться за вільну Україну.

Між батьком та сином був міцний зв’язок не зважаючи на те, що знаходились в різних підрозділах.

Вірний побратим, людина слова і мужності, зразок незламності та міцності духу, – саме таким його запам’ятали побратими, які з Володимиром пліч-о-пліч боронили кордони рідної землі.

20 березня 2024 року головний сержант 1 піхотної роти Володимир Іванович Ріпчанський помер внаслідок отриманих вибухових травм, не сумісних з життям, в районі Роздолівки Донецької області.

Без найріднішої людини залишилися дружина, син, сестра…

Володимиру Ріпчанському навіки 56, повідомили в мерії Ромен.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах