У Сумах назвали провулок в честь пропагандиста Леніна та російського світу

10 квітня 2024 року депутати Сумської міської ради “гарно” поправцювали (ну як завжди) – перейменували дві вулиці – вул. Давида Бурлюка перейменували на честь місцевого жителя, Захисника України Володимира Куриленка, який загинув торік.

Водночас ім’я Давида Бурлюка збереглось на мапі обласного центру. За пропозицією мистецької громадськості, пров. Пляжний змінив свою назву на пров. Давида Бурлюка, – пише офіційний сайт Сумської міської ради.

Здається, якби у когось (і в активістів, яким під час війни більше нічим зайнятися, як перейменовувати у Сумах вулиці, і депутатів, які бездумно йдуть у них по поводку і голосують навіть за абсурдні примхи) вистачило б трохи більше клепки, то такого казусу точно б не сталося.

Але не в тій ми живемо країні, щоб все було гадко і “по-уму”. Так от, хто такий Давид Бурлюк? 

Нам тут розказують, що це видатний українець, який прям такий українець – що можна ним прямо і вулиці називати. Але ж давайте краще не вірити всім отим “громадським пройдисвітам”, а самі ознайомимося із його біографією.

Так, він дійсно народився у селі на Лебединщині, а в Сумах два роки навчався у гімназії – на цьому його звʼязок із Сумщиною завершується. Більше ніколи в житті він не повертався на батьківщину і ніде її не згадував.

Близько року навчався в Одесі в худучилищі – і після цього Бурлюк уже ніколи не повертався до України, переїхавши до Росії. Причому він не тільки не повертався, а й вважав себе росіянином, товаришував із пролетарським поетом Маяковським, з яким фестивалив по “росії-матушкє”. У 1920 роціі емігрує спочатку до Японії, а потім до США.

І тут здавалося б, уже ніхто йому не заборонить критикувати наповну більшовиків та російський імперіалізм (як це робив Батько-Бандера)!

Але не тут то було! В США Бурлюк пише ряд картин прорадянської тематики. Наприклад, одна із них мала назву “Ленін і Толстой”, зобразивши їх на ріллі, де Ленін впрягся в плуг, а Толстой крокує попереду (така собі радянська пропаганда на кшталт Леніна з колодою). Також були написані картини «Діти Сталінграда», «Робітники», «Безробітні у Нью-Йорку», «Радянські жнива»; а ще написав поему до 10-річчя Жовтневої революції, поеми «Великий лагідний більшовик» про Толстого та “Горький” (про “буревісника революції” радянського письменника Максима Горького). Бурлюк прагнув, зокрема, здобути визнання як «батька російського футуризму». Був постійним автором газети “Руський голос” – одним словом робив все можливе, щоб радянська влада його діяльністю була задоволена.

І радянська влада такі потуги Бурлюка оцінила і навіть оплатила йому туристичну поїздку по Радянському Союзі в 1956 році. Згодом Бурлюк ще раз приїздив до СРСР, де дуже хотів видати свої твори (очевидно, розуміючи, що вони були підходящими для радянського режиму, інакше його не те що видавати, а навіть до країни не пустили б).

І от 10 квітня наші депутати з подання малограмотних активістів, які навіть не здогадалися ознайомитися із біографією Бурлюка, назвали в честь нього провулок – перейменували нейтральний Пляжний, у пропагандиста радянського і російського світу. Як це можна назвати, як не Зрадою? І хто тепер буде за все це відповідати? Га?