У Сумах 3 листопада попрощалися з військовослужбовцем Євгеном Лишенком. Штаб-сержант десантно-штурмового батальйону загинув 25 жовтня під час виконання бойового завдання в Луганській області.

“Він був у Лисичанську, був в оточенні. Вийшов з оточення, ми з ним побачилися перед його загибеллю. Він сказав: “Їду знову. Хочу зайти в Лисичанськ, подивитися, як, що”, — каже товариш Євгена Лишенка Олександр Гриценюк.

Євген Лишенко менше ніж місяць не дожив до свого 46-го дня народження. У нього залишилися дружина і троє дітей. Наймолодшому з них – 6 років, розповіла знайома родини Лишенків Світлана.

“Так вийшло, що у мене дитина народилася в той рік, що і у них. З дружиною його я познайомилася за веселих обставин. Зараз бачимо: він нас беріг, а ми його не вберегли. На жаль, війна внесла свої корективи, і вплинути на те, що сталося, ми не можемо. Можемо лише пам’ятати і віддати останню шану людині, що віддала найдорожче — життя”, — розповідає Світлана Цахілова.

Сергій Холодов, який воює проти російської армії з 2014 року, розповідає: перед тим, як самому піти на фронт, Євген багато допомагав йому та іншим українським військовим.

“Дружив я з ним давно. Познайомилися в 2014 році. Гарний хлопець, чесний, порядний, чуйний. Завжди на допомогу міг прийти”, — згадує він.

У ході російсько-української війни Євген був в гарячих точках, пішки вийшов з оточення, був поранений і знову повернувся до боротьби, розповідають його знайомі.

“Я знаю трохи (є спільні знайомі) цю людину. Він був воїном-прикордонником, очолював Спілку воїнів-прикордонників Сумщини, а потім вже служив в десантно-штурмовій бригаді. Сьогодні ховаємо героя, який отримав важкі поранення, але все одно повернувся до захисту Батьківщини”, — каже головна спеціалістка відділу у Сумській області Міністерства у справах ветеранів Олена Вакуленко.

Євгена Лишенка відспівали в Свято-Воскресенському кафедральному соборі, після чого поховали на Центральному кладовищі.