Довідка. Дуб Гаркуші. Дереву, за приблизними підрахунками екологів, від 500 до 600 років. В обхваті він близько 7 метрів. Названий на честь місцевого месника, який, за легендами, любив відпочивати під цим дубом. Дуб-старожил занесений до природоохоронних та історичних пам’яток України.

Світлана весь час, відколи купила будинок у селі Гаї, піклується про дерево. Жартує: інколи й за екскурсовода доводиться бути, коли приїздять туристи. Та останнім часом стала панічно боятися такого сусідства. “Гілки падають регулярно. І так уже протягом 27 років, які я тут із родиною живу. І це не маленькі гілочки, а величезні колоди. Якщо впаде хоча б одна на голову, то може вбити. Не знаю як, але нас Бог весь цей час уберігав. Раз ми всі тут із гостями стояли. І кілька хвилин, як вони відійшли, впала величезна гілка. Це наше друге день народження”, – говорить Світлана.

Жінка почала бити на сполох і писати до чиновників та екологів.

Переконує, робила це і раніше, але жодної реакції не було. Жаліється, навіть табличку часів УРСР не замінили. Тепер, коли дуб став загрожувати життю її родини, таки відгукнулися. “В області створили спеціальну комісію. До її складу увійшли екологи, краєзнавці, представники влади та громади. Вирішили, оскільки це дерево є важливою пам’яткою природи та історії, то її потрібно рятувати. Для цього потрібно почистити все трухле з середини, продезинфікувати, зробити бандаж та забетонувати. І так можна продовжити його життя ще. На скільки років саме, точно ніхто не може сказати. Але ми переконані, що за дуб потрібно боротися”, – говорить краєзнавець-біолог із Ромен Володимир Литовка .

Навіть підрахували, на реанімацію дуба Гаркуші потрібно близько 200 тисяч гривень. Із бюджету села можуть дозволити собі хіба що нову табличку за 3 – 4 тисячі гривень. Виділити близько 70 тисяч можуть із коштів спеціального природоохоронного фонду Департаменту екології та охорони природніх ресурсів Сумської ОДА.

Хоч і шкода, але старожилу, вважає Світлана, краще піти на вічний спочинок. 70 тисяч, переконана, можна витратити і на більш перспективну справу. Тим паче за життя дуб встиг дати чимало саджанців. Жінка щороку відвозила мішки із жолудями у місцевий лісгосп. “Навіть після усіх процедур цей дуб довго не простоїть. Він уже віджив своє. Усе одно завалиться. Я ж його найбільше знаю, бо я з ним уже скільки прожила, а екологи навідуються сюди нечасто”, – зазначає Світлана Тараник.

Утім, навіть, щоб виділити кошти на старезний дуб, потрібно пройти чимало бюрократичних процедур, говорять у Департаменті екології.

Зафіксувати результати комісії, яка обстежувала дерево, аргументувати доцільність “лікування” та вивести кошторис. По часу ця процедура займе більше місяця. Саме стільки й доведеться чекати Світлані. “Я вже боюся спати! Добре, що діти пороз’їжджалися. Але ж тут живемо ми з чоловіком. Страшно і гостей запрошувати в гості, бо якщо цей дуб упаде, то поховає нас у будинку заживо”, – Світлана Тараник.

Джерело: spec-kor.com.ua

Поділитися в соціальних мережах