Військовий із Шостки був донором понад 90 разів
Іван Веретенников – військовий із Шостки. А ще – Почесний донор України. Як мінімум раз на місяць він ділиться своєю кров’ю з тими, хто цього потребує.
– Іване, можете розповісти про себе та про свою роботу більш докладно?
– Ні. Я військовий офіцер і не можу говорити на такі теми. Запитуйте краще про особисте.
– У Вас багато підлеглих, молодих бійців. Як поводите себе з ними?
– Дисципліну тримаємо залізну – у військових інакше не буває. Але я не перегинаю палицю. Стараюся вести себе адекватно, як із молодшими братами, навчити, передати досвід. А принижень, неадекватних покарань не допускаю.
– Розкажіть, коли і чому вперше в житті Ви здали кров?
– У 2000 році моєму товаришеві знадобилося переливання. Ми з хлопцями пішли і здали для нього кров. Потім оголосили, що необхідна кров для шосткинського школяра – теж здав. Далі став сам ходити на донації до Шосткинської ЦРБ, коли чув, що комусь це потрібно. Ну і це якось стало способом життя. Іноді здаю кров адресно, іноді просто… Не так давно в Шостці відкрилося відділення Сумського обласного центру служби крові. Там прекрасні умови, все добре організовано. Ходжу на донації туди. Зараз у мого товариша мама хворіє – їй постійно потрібні компоненти крові… Та й дітям з обласної онкогематології…
– Вам зараз тільки 40 років, а Ви вже Почесний донор України. Я так розумію, скоро отримаєте звання Заслуженого…
– Та справа ж не у званнях. Я ж не заради них… Узагалі не розумію, як можна брати гроші за це. Коли агітую когось із товаришів на донації, то завжди пояснюю, що ця справа має бути благодійною. Ми ж військові, а як інакше.
– Скільки донацій на Вашому рахунку?
– Понад 90, здається.
– Що потрібно, аби стати донором?
– Вести здоровий спосіб життя і мати бажання допомогти іншим.
– Ну бажання у Вас точно є. А здоровий спосіб життя як підтримуєте?
– Щодня бігаю, підтягуюсь, стараюся тримати себе у формі. На жаль, маю шкідливу звичку – палю. Але перед донацією знаходжу в собі сили утримуватися.
– А час на хобі залишається? Яке воно, якщо так?
– Обожнюю риболовлю. Це такий релакс – виїхати вдосвіта на водойму, тихо, краса… Відпочиваєш душею і тілом. Хоча довго без діла не можу.
– На Вашій сторінці у соцмережі багато фотографій з котом. Це особлива тварина для Вас?
– О, так. Це наш кіт Контік. Йому вже 15 років. Це член сім’ї – розумний та вірний. Я підібрав його кошеням на вулиці… І жодного разу не пожалкував.
– Іване, як Ви вважаєте, які якості справжнього чоловіка?
– Треба бути завжди готовим захистити свою жінку, родину та Батьківщину. Не треба нічого боятися. І завжди йти тільки вперед.