“Він любив життя” – в Охтирці попрощались з військовим Артемом Красічковим
1 листопада охтирчани попрощались з військовим Артемом Красічковим. 35-річний захисник повернувся на Сумщину з війни на щиті. За інформацію Охтирського центру комплектування, він загинув 23 жовтня в районі селища Степове Покровського району Донецької області.
Артемом Красічков був навідником протитанкового відділення протитанкового взводу 47 окремої механізованої бригади, розповів начальник відділення призову Охтирського центру комплектування.
Церемонія прощання з бійцем відбулася біля його будинку. Родина Артема в кінці 1980 років тікала від війни з Баку. Отримали в Охтирці нову квартиру, розповіла їхня сусідка Олена Сахно.
“Я знаю Тьомочку з народження. Йому було рочок, коли наші батьки познайомилися. Ми жили рядом. На квартирах. Наші батьки працювали разом. Ми все життя були пліч-о-пліч. Ми росли однією великою дружньою сім’єю. Коли прийшла страшнюча жахлива звістка про війну наші брати: мій брат Ігор і Артемка пішли воювати. Ігор загинув одразу. А Артемка воював до сьогоднішнього дня. Сьогодні ми з ним попрощалися в останнє. Артем був дуже чудовою, дуже ввічливою, дружелюбною людиною. Він завжди приходив всім на допомогу. Він ніколи не нехтував своєю присягою, а воював він з 2014 року — пройшов АТО, він був нагороджений в Дебальцеве”, – розповіла Олена Сахно.
Побратим загиблого Артем Мокрецький розповів – знає Артема Красічкова з початку війни – з 2014 року.
“Він прийшов служити в перших же днях. Відповідальний хлопець, завжди компанійський, допомагав, був поруч. У будь-якому питанні до нього можна було звернуться і завжди міг би допомогти.
Артем Мокрецький згадав, як служив з загиблим воїном: “Ми виконували завдання за призначенням в зоні ООС. Був випадок, коли треба було їхати на виїзд, то Артем перший, хто сказав: “Я поїду”. Коли треба було ремонтувати техніку, займатися за призначенням, щось робити, будь-який виїзд — він завжди перший йшов. Він любив життя, але й не боявся виконувати завдання свої за призначенням. Я знаю… знав завжди, що в будь-який час дня і ночі, якщо йому зателефонувати і сказати: “Артем, треба допомога” – це та людина, яка завжди прийде і завжди тобі допоможе”.
За словами друзів, Артем любив готувати та мріяв стати кондитером. Військового поховали на Успенському кладовищі, поруч з рідними.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ