У кожного регіону спокон віків склалися свої традиції у цей день. Наприклад, на Глухівщині у хуторі Калюжний пекли сорок “птичок”. Хто пік із білого пшеничного борошна, а хто – із житнього, залежно від достатку. Про це розповіли старожили під час експедиції працівників відділу нематеріальної спадщини в село Перемога.

«Пекли сорок галочок, галушечок, якими пригощали знайомих та сусідів. Діти брали випечених пташок та печені коржики з картоплею і бігали з вигуками: “Черевик, Черевик!”. Потім сідали на ступу та з’їдали печиво (с.Мефодівка Середино-Будського району).

Чекали повернення птахів: “Сорок птичок ще прилетить” (с.Гречкине Кролевецького району).

Готували сорок вареників або пиріжків (с.Обтове Кролевецького району).

Випікали сорок пташок і роздавали дітям. На Со’роки дівка починала сорок узорів і мусила вишити їх упродовж посту. Готувалася заміж. Якщо не вишила – заміж не піде (с.Рев’якине Путивльського району)

Пекли сорок “птичок”. Хто пік із білого пшеничного борошна, а хто – із житнього, залежно від достатку (Калюжний хутір Глухівського району, записано в селі Перемога). Пекли со’рок соро’к (с.Лантратівка Охтирського району).

Випікали “жайворо’нків”. Кажуть: “Сорок морозів ще буде, чи одійшли вже” (с.Ямне Великописарівського району).

За польовими записами Т.Коршак (с.Мефодівка, записано у 1992 р.; с.Лантратівка,записано у 1992 р.), Н.Єфіменко (с.Рев’якине від Корчиної Олександри Іванівни 1933 р.н., 27.11.2012; с.Гречкине 11.04.2007; с.Обтове від Петренко Анни Яківни 1933 р.н. 10.04.2007), В.Гавриленко (с.Перемога від Талан Тамари Кузьмівни 1847 р.н. 20.02 2020; с.Ямне від Гавриленко Марії Кирилівни 1946 р.н. 18.03.2017)» , – ділиться на своїй сторінці у фейсбуці працівниця Сумського центру культури Вікторія Гавриленко.

На замітку.

Свято має кілька назв: Сорока мучеників, Сорок святих, у народі – сороки. Пам’ять вшановується у православній і католицькій церкві, а також у давньосхідних та низці протестантських церквах. Сорок Севастійських мучеників – 40 воїнів римського ХІІ легіону, котрі загинули у 320 році біля міста Севастія (нині – турецьке місто Сівас) за відмову зректись християнської віри. Воїни були родом з Каппадокії (нині – територія Туреччини) у складі римського війська, що стояло у місті Севастії. Воєначальник Агрікола зажадав від них жертву язичницьким богам.

Після відмови римські воїни увечері роздягнули воїнів і поставили у вкрите кригою озеро. На березі в той час постійно розігрівали лазню для тих, хто відступництвом захотів би врятувати своє життя. Один з воїнів не витримав страждань і вийшов з озера, але на порозі лазні упав замертво. Один з наглядачів, уражений мужністю воїнів, зі словами “І я – християнин!” зайшов у озеро. Їх знову стало сорок.

За переказами, римські воїни, бачачи, що мученики не замерзають, перебили їм гомілки та спалили. Обвуглені кістки мучеників були кинуті у воду, щоб християн не зібрали. Згідно з житієм, по трьох днях мученики з’явилися уві сні блаженному Петру, єпископу Севастійському, та повели його поховати їхні останки. Єпископ з декількома кліриками вночі зібрав їхні останки та з честю поховав. Імена 40 святих: Киріон, Кандид, Домній, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Евноїк, Валент, Вівіан, Клавдій, Пріск, Теодул, Євтихій, Іван, Ксантій, Іліан, Сисиній, Огій, Аетій, Флавій, Акакій, Екдикій, Лисімах, Александр, Ілій, Горгоній, Теофіл, Доміціан, Гай, Леонтій, Афанасій, Кирило, Сакердон, Миколай, Валерій, Філиктимон, Северіан, Кудіон, Мелітон, Аглай. Ікона 40 святих з православної церкви Сорока Мучеників, розташованої в дзвіниці храму Гробу Господнього.

Пам’ять 40 мучеників відноситься до найшанованіших свят. У день їх пам’яті полегшується строгість Великого посту і звершується Літургія передосвячених дарів.

nedelya.info

Поділитися в соціальних мережах