“Дякуємо! Якраз і постільне, і форма, і добавка до аптечок. Допомагали і підсумками, і РПСками, і спальним приладдям, тому як спати інколи треба. Дівчата допомагають по амуніції, дуже велике «дякуємо». Хотіли б, щоб сумчани більше допомагали нам виконувати свій обов’язок, а ми, в свою чергу, будемо захищати їх від летючих нечистей”, — ділиться Володимир.

Тут для військових збирають волонтерські пакунки на замовлення та шиють і ремонтують форму й амуніцію. Власниця ательє Олена за освітою – художник-модельєр жіночого одягу. З початком вторгнення моделює військовий одяг. Наприклад, придумала модель особливих штанів для бійців.

“Пояс йде на резинці з ліпучкою, щоб можна було регулювати талію, внизу резиночка під коліном. Тут ззаду подвійне, щоб хлопцям було легше сідати і не дуже мокріло, тут проривається найчастіше. Наколінники зроблені на ліпучках, щоб можна було вставляти резинки, вони туди спеціально вставляють, щоб було зручно”, — розповідає жінка.

Працівниця ательє Жанна – дружина військовослужбовця, каже, від початку вторгнення одразу розуміла, яка допомога потрібна військовим, оскільки вже мала досвід волонтерства раніше. Розповідає, основна робота – це модернізація одягу бійців: “Не стільки ремонтувати, скільки модернізувати. Бо вони приходили і, на жаль, некомфортно було”.

Пані Жанна каже, що є замовники, яких вона навіть не бачила, спілкуються через соцмережі, речі відправляють поштою. Шиють не тільки одяг, а й інші речі, яких потребують бійці. Наприклад, вирішили робити “прихватки” для гарячого. “Вони ж там теж готують. Воно ж все гаряче. Знаєш, що вони роблять? Він бере шапкою, або фліскою рукавом, а потім приходить: “А що з цим робить?” Ми відрізаємо рукава, фліс новий ставимо, шовчик”, — говорить жінка.

Як розповідає пані Олена, до них часто звертаються з проханням зробити чохли на ППО. Говорить, раніше моделювала сумки різного призначення, тому має навички створення складних конструкцій: “Приходиться шукать в інтернеті, які є моделі, і це все шить. Бо в нас, виявляється, мало хто цим займається, в Сумах практично ніхто”.

Жінка згадує своє перше замовлення чохла на “зенітку”: “Вони заїжджають до мене о 10 вечора додому з цією “зеніткою”, щоб я зробила заміри, і пошила їм протягом доби. Це не кожен зможе. Це треба моделювати, треба думати, все прорахувати, щоб все вийшло. Якщо цього не зробить, то, на жаль, воно буде маленьке, або ще щось”.

Роботи, каже жінка, багато, а робочих рук не вистачає. До того ж в ательє займаються й іншими видами волонтерської діяльності.

“Свічки, одні дівчатка в нас крутять, а я заливаю у себе вдома, в приватному будинку. Також у нас є дівчатка з Верхньої Сироватки, дуже їм дякую, вони шиють бурки нашим хлопцям, шиють рукавички нашим хлопцям. Також вони готують їжу їм, печуть пиріжки. Також у нас є люди, які, буває, шиють, теж з цього будинку, шиють звичайні ситцеві трусики для хлопців”, — розповідає пані Олена.

Ніна Манюк разом із сусідкою приносить теплі килимки для захисників. Говорить, від початку вторгнення зробили близько 400 штук: “Коли розпочалась війна, ми нікуди не їздили і залишались тут. І коли побачили, що потрібна допомога, взялись за те, що можем. В даний момент ми в’яжемо коврики хлопцям. Хлопці сказали, що їм таке потрібне”.

“В цій команді задіяно дуже багато людей, одні привозять нам мішки з секондом, дівчата розподіляють, видають нам ганчірки, ми їх ріжемо, виготовляємо отакі вироби, за які хлопці нам дуже вдячні. День щось робимо, вільні хвилинки приділяємо для того, щоб плести. Не спиться, тривоги – теж плетемо”, — ділиться пані Ніна.

За словами пані Жанни, з різних міст їм присилають допомогу для військових: медикаменти, вітаміни, речі першої необхідності та багато іншого. Вони ж відправляють пакунки бійцям на Авдіївку, Лиман, Бахмут. І допомагають тим, хто боронить кордони Сумщини.

suspilne.media

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах