“Декількох населених пунктів немає зовсім”. Як живе Новослобідська громада

Не працює жодна аптека, опорний ліцей зруйнований. До деяких сіл доїхати не можна, а деяких практично немає. Така ситуація у Новослобідській громаді на Сумщині. Вся громада у 20-кілометровій зоні від кордону з РФ. З 11 сіл нині оголошена евакуація. Про те, скільки людей тут залишилися і як вони живуть, Суспільному в ефірі Українського радіо Суми розповіла її очільниця Ольга Гаркавенко.

Про інтенсивність обстрілів та евакуацію з 11 сіл

– Як інтенсивно зараз обстрілюють громаду російські військові?

– 21 квітня 2022 року був перший обстріл, під час якого вбито худобу, розбито господарську споруду. Майже не припинялися ці обстріли до сьогодні. Тому я не скажу, що зараз більше. Так, напевно більше КАБів летить, більше FPV-дронів. Тобто того, що далі залітає і вже прицільно б’є. А міномети у нас були, вони нікуди й не поділися, як били, так і б’ють.

Ми під постійними обстрілами не просто щодня, а по декілька разів на день. Нещодавно влучили в житловий будинок, загинули два брати. Один 1989-го, другий 1985-го років народження. Вони намагалися вискочити хоча б у підвал, але не встигли. Артобстріл не попереджається ніким. Їх потрібно тільки чути. Та й повітряна тривога тут уже не спрацює. У нас повітряна тривога понад 15 годин на день.

– Скільки людей у Вас жили до повномасштабного вторгнення в громаді й зараз?

– До повномасштабного вторгнення у нас було 5 тис. населення. Зараз — 2,5 ти. по всіх селах. У п’ятикілометровій зоні залишилися 70 людей. Додатково оголосили ще у двох населених пунктах обов’язкову евакуацію: в Манухівці та Іванівці. Тут у нас 92 людини. Дітей в п’ятикілометровій зоні у нас немає, батьки їх вивезли. З людьми проводимо роз’яснювальну роботу, але люди поки що відмовляються їхати. Хто хотів, той вже виїхав. Наприклад, село Бояро-Лежачі. На липень 2023 року там були 123 людини. Зараз — 18. Розмовляємо, пропонуємо виїхати, тому що у нас є міста, де приймають людей, але поки вони не наважуються.

– Куди пропонуєте виїхати людям?

– У Конотопський район, в сусідні громади. Де є будинки, в яких ніхто не проживає і людям віддають тільки за комунальні послуги. До речі, туди виїжджають люди не тільки з нашої громади. Навіть з Глухівського (колишнього — прим. ред.) району. Служба у справах дітей і відділ соціального захисту спілкуються з кожним, хто хоче виїхати: чи є куди їхати. Якщо немає куди, а вони, приміром, хочуть поїхати десь у Київ чи далі, то їм відповідні служби, волонтери пропонують те чи інше місто. Але зазвичай люди не хочуть далеко їхати. Сподіваються, що повернуться додому. Тобто, виїжджають у ближні громади: Путивль, Конотоп, Суми.

Довідково: У складі Новослобідської громади 36 населених пунктів. У липні 2023 року оголошена евакуація з 9 сіл, розташованих у п’ятикілометровій зоні від кордону з РФ. . Цьогоріч додалися ще два села: Манухівка та Іванівка. Решта населених пунктів — за п`ятикілометровою зоною. Але вся громада — у 20-кілометровій зоні.

– У громаді ще залишаються діти і яка ситуація щодо їх примусової евакуації?

– Дітей у тих населених пунктах, що підпали під примусову евакуацію, немає. А взагалі, так у громаді на сьогодні 175 дітей, але вони знаходяться у тих населених пунктах, де немає примусової евакуації. Ну, чуємо вибухи. І що? Усі ми чуємо. У Сумах ви теж чуєте.

У Новослобідській громаді зруйновані щонайменше чотири населених пункти. У селі “на нулі” залишається жити одна людина

– На скільки зруйнована громада на сьогодні?

– У цифрах я вам не скажу. Але знаємо, що немає зовсім Брусків, Гірок, Рівного, Бояро-Лежачих. Там багатьох вулиць вже немає і туди ми не можемо поки що доїхати, тому що це дуже небезпечно, це п’ятикілометрова зона. Напевно, вже коли завершиться війна, будемо уточнювати інформацію, що там.

– Коли Ви востаннє були у цих населених пунктах?

– Напевно, у 2022 році. Можливо, напочатку 2023.

– Коли ж з цих населених пунктів виїхала остання людина?

– Торік. Але, якщо взяти Гірки, то цей населений пункт повністю “на нулі”. Там немає куди вже далі — далі лише кордон. Він по селу йде. Але, наскільки мені відомо, там і досі мешкає одна людина. Села немає, а чоловік живе. Є якийсь будинок і він там проживає. Але як він живе і що взагалі відбувається у тому селі – мені невідомо.

– Як у вас налаштований освітній процес?

– Торік навчальний процес був змішаної форми. У двох навчальних закладах була дистанційна форма навчання. Цьогоріч усі на дистанційній формі навчання, бо у нас масивні обстріли. Приміщення Новослобідського ліцею повністю зруйноване. Ми його перед повномасштабним вторгненням відремонтували. А тепер його немає взагалі. Філія в іншому населеному пункті є. Ми не знаємо, що буде, після війни. Ми чекаємо перемоги і що все відбудуємо. Я завжди всім кажу: нічого, не хвилюємось, тримаємося, відбудуємо і буде ще краще. А тому з вірою так і живемо.

– А щодо транспортного сполучення, яка ситуація?

– В п’ятикілометрову зону зовсім ніякого доїзду немає. Люди, які там мешкають, можуть їздити власним транспортом. Бо заїхати туди іншим транспортним засобам не можна, бо вони одразу потраплять під обстріл. Автобусного сполучення в інших населених пунктах немає. Є лише соціальний маршрут надає громадська організація “Проліска”. Ми їм за це надзвичайно вдячні. Раз на тиждень люди мають змогу виїхати.

– На Нашу думку, цього достатньо?

– Не достатньо. Є такі населені пункти, в які соціальний автобус їздить лише раз на два тижні. Але ми раді, що є хоч таке транспортне сполучення. Бо люди залишилися сам на сам. Як хочете, так і доїжджайте. Але так не повинно бути. Люди скрізь люди.

– Яка ситуація з медициною, лікуванням, аптеками?

– Аптек у нас на території немає ніяких. Амбулаторія загальної практики сімейної медицини на території функціонує, є лікар-терапевт, сімейний лікар, педіатр і стоматолог. Терапевт, сімейний лікар, педіатр виїжджають в усі села, крім п’ятикілометрової зони. Але не по графіку вже, а більше за телефонним викликом. Правда, в десятикілометровій зоні вони виїжджають за графіком, приймають людей. Стоматолог приймає двічі на тиждень. Щобільше, графік на чергу повністю розписаний постійно.

“Україна варта того, щоб її відбудовувати”

– Чи є потреба в гуманітарній допомозі і чи отримуєте ви її?

– Раз на місяць отримуємо продуктові набори на кожну людину в громаді. У цьому місяці надавав Червоний хрест мешканцям п’ятикілометрової зони гігієну та продуктові набори. Ми намагаємося так підтримувати людей. Розуміємо, що йде зима, тому трішки більше просимо. Бо можуть люди звідти бути невиїзні. Якщо буде великий сніг, дорогу туди чистити не будуть. Дай Боже, щоб до десятикілометрової зони доїхали.

– Через громаду тече Сейм, де влітку загинула вся риба. Яка ситуація наразі?

– 14 серпня перший раз ми побачили, що щось не так з річкою. Відразу повідомили на гарячу лінію, що по річці пливе чорна пляма. І вже 16-18 серпня відчули специфічний запах. Дуже важкуватий був запах для людей. Після цього побачили мор риби. Пляма йшла далі. Вперше її помітили у Манухівці. А далі її побачили у населених пунктах, що далі по річці. Річка вже прийняла звичайний вигляд. Вода прозора, навіть дно промиватися почало. До цього на дні був осад. Але, думаю, все буде добре.

Жителям громади, я завжди кажу і буду казати: триматися разом, підтримувати один одного, не втрачати надії, і в душі, і серці бажати тільки перемоги і скорішого припинення вогню. Щоб можна повернутися додому, починати жити і розбудовувати не тільки нашу громаду, а й всю Україну. Вона цього варта.

У 2023 році кореспонденти Суспільного ще могли потрапити до села Бояро-Лежачі. Тоді поспілкувалися з місцевими про життя під обстрілами. Тоді там залишалися п’ять людей.