Якими були Великодні традиції на Сумщині

Великдень – найбільше весняне свято, кінець тривалого Великого посту. Вранці вся родина розговляється освяченими на церковній утрені пасками й крашанками. Якщо ж посвятити страви у церкві не було можливості, їх просто лишали у передвеликодню ніч на столі.

У деяких селах Сумщини на Великдень ходять на кладовище, «провідувати» померлих предків. На могилках залишають цукерки, яйця, паски.

Але на Білопільщині й Роменщині вважають, що на Великодні святки душі предків приходять додому і гостюють аж дев’ять день. У це вірили й поліщуки, а тому залишали на столі їжу й посуд для особливих гостей.

В Улановому на Глухівщині, де збереглася традиція писанкарства, христосувалися писанками. Так, на Великдень хрещена мати обов’язково мала подарувати хрещениці писанку. Хлопчикам дарували «біток» – крашанку.

У селі Річки на Білопільщині дівчата цього дня наливали у миску води, клали туди крашанки, а потім виймали їх і терли цими крашанками щоки – для краси.

На Поліссі на Великдень дівчата водили весняні танки й хороводи («карагоди»).

Діти грали в ігри з крашанками – «у битка», «в катка» тощо. На Білопільщині ще й ходили вітати односельців – «христува́ть», за що отримували гостинці. Вітаючи, говорили:

«Христос воскрес,
Нас Бог вознєс.
Там пташки літали,
Веселенько співали.
А ви, люди, веселіться,
Христу-Богу помоліться,
Я не знаю, що дасте,
Чи писанку, чи яйце.
Христос Воскрес!»

Відділ нематеріальної культурної спадщини Сумського центру культури