Жителька Есмані, яка пережила удар “Шахеда” по будинку, розповіла про події того жахливого дня і загиблих сусідів
Ірина Слишай – жителька с.Есмань, студентка факультету дошкільної освіти Глухівського педагогічного університету. Нещодавно разом з батьками вона перебралася у двоповерховий багатоквартирний будинок, що в перший день нового 2024 року став мішенню для ворога. На момент влучання “шахеду” дівчина разом з батьками перебувала вдома. Від неминучої гибелі Іру врятували три секунди:
“Я сиділа за комп’ютером і почула дивний гул. Це одна секунда. Встала, пройшла два кроки щоб сказати рідним про звук – це ще одна секунда. На третій – ми швидко стали в коридорі і схопили один одного за руки. Коли пролунав вибух, ми впали всі до долу. Лежали і відчували жахливий сморід, наче порох. Отримали опіки. Завдяки мамі, яка інстинктивно схопила нас всіх за рукава і штовхнула, щоб ми впали, нас не посікло уламками. Хоча навколо нас їх було дуже багато.
Ми вже знали, що за першим вибухом буде другий. Бо у стані війни знаходимося вже другий рік. Цей другий вибух може статися за дві хвилини чи секунди, а може години. Але він станеться, практика не раз це доводила. Ми вирішили бігти в підвал (сховище). Ми встигли. Приблизно через десять хвилин послідував другий вибух.”
Один за одним спускалися сусіди у сховище, де панувала атмосфера відчаю і безнадії. Від отриманого стресу людям становилося зле, всіх трусило. У шоковому стані потерпілі питали один в одного, що сталося.
“В ході надривного спілкування всі з`ясували одне: у всіх нас повилітали вікна. Ми навіть не думали, що приліт саме в наш будинок. Потім прибігла сусідка в підвал і в неї почався тремор. Я поцікавилася, де вона була і чи треба допомога, дала води. Вона відповіла, що від вибуху сусідські двері заблокували їй вихід так, що вона не могла відчинити їх. Ще вона додала, що бачила тіло сусідки. І що її повезли на швидкій.”, – ділиться Ірина.
А далі було саме страшніше…страшніше за жахед і тей взрив
“Голосний жіночий крик, – розповідає Ірина. – Такого я в житті не чула. То старенька мати побачила частину свого мертвого сина…За день мати втратила сина і невістку”
40-річний Юрій Корнієнко і його 52-річна дружина Тетяна жили на поверх вище Ірини. Вибух прийшовся якраз на квартиру Корнієнків, добряче пошкодивши перекриття поверхів. В разі зволікання дій, дівчина також опинилася б під ударом: “Там, де був Юрій, знаходилася я. Тобто, якби не відійшла за секунди 2-3, то була б вже не жива. То його кров на моїх батареях. Там якраз біля батареї стояв стілець на якому я сиділа. І стіл, який вщент розтрощило…”
Про загиблих сусідів Ірина згадує, як про неймовірно добрих, чуйних, миролюбних людей:
“Вони були надзвичайно добрими. Завжди допомагали. Були хазяйновитими. Ні одного дня вони не сиділи дома, завжди щось робили. Дуже охайні і працьовиті. Такого кохання як в них, я за своє життя ще не бачила. Мир і злагода, повага, жарти і закоханий погляд один на одного, наче вони кожен день кохали вперше. А ще вони були відданими громадянинами своєї країни. Кажуть, війна забирає найкращих, і це дійсно так. Вони були найкращими сусідами.”
Внаслідок завданого удару Іра та її батьки втратили житло. На даний час вона з родиною перебуває у рідних. Дівчина висловлює щиру вдячність всім небайдужим людям за співпереживання і своєчасну підтримку:
“Дуже вдячна декану Куліш Інні Дмитрівні. А також Віталіні В’ячеславівні та Дмитренко Аліні Павлівні. Дякую їм за те що дуже допомогли зі збором коштів. Емоційну підтримку. Після того жаху я була у стані емоційної порожнечі. Розмова і підтримка з їх боку привели мене до тями.
Звісно, велика дяка глухівчанам, взагалі всім, хто допомогає моїй родині! Коли люди пишуть слова підтримки, відправляють грошову допомогу, то стає трохи краще (наскільки це можливо в цій ситуації). Після всього пережитого я зрозуміла одне: з такою підтримкою ми обов’язково переможемо! І що мене вберіг Бог саме для того, ЩОБ Я ПОБАЧИЛА ПЕРЕМОГУ УКРАЇНИ І СМЕРТЬ РАШИСТСЬКОЇ НЕЧИСТІ.”
На фото Юрій і Тетяна Корнієнки
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ