Повномасштабна війна триває вже майже два роки, несе біль та страждання сотням тисяч людей, вбиває та калічить мирне населення, не дивлячись на вік, стать та місце проживання. Більш за все страждають жителі прифронтових населених пунктів, які щодня зазнають обстрілів, руйнувань, страждань та зневіри, живуть в напівзруйнованих хатах, отримують поранення, не мають можливості своєчасно отримати медичну допомогу, лікування та засоби реабілітації для його прискорення. Іноді трапляється так, що колісне крісло, милиці чи звичайні палички стають постійними супутниками людини, єдиними помічниками у подальшій соціалізації, можливості пересуватися та обслуговувати себе без сторонньої допомоги.

Історія мешканки села Гребениківка що на Сумщині, яка захищаючи своїх онуків отримала важке поранення та втратила ногу, вражає своєю самопожертвою та великою любов’ю до родини та рідної землі, розповідають у гуманітарній місії “Проліска-Суми”.

“Любов Костянтинівна має п’ятьох дітей та днями очікує на народження ще одного онука, який стане для неї 14-им! До лютого 2022 року вона була щасливою матір’ю, дружиною та бабусею. Однак війна змінила все. Під час окупації села Гребениківка, закривши собою онуків від куль російських загарбників, жінка була серйозно поранена. Згадуючи той жахливий вечір, жінка розповіла, що окупанти тоді ходили по хатах та шукали людей, що допомагали українським захисникам та хто з мешканців села начебто «запускав «дрони». Родина доньки пані Любові тоді жила з ними, бо російські солдати, вигнавши сім’ю з рідного дому, оселилися в ньому. Любов Костянтинівна застигла серед двору коли почула: «Открывайте, проверка!». Окупанти ввірвалися до будинку й зіштовхнулися з онуками пані Любові. Діти намагалися прикрити собою наймолодшого, казали загарбникам: «Стріляйте в нас, тільки не в Ромчика!». Бабуся кинулася до онуків, щоб врятувати… Нелюди випустили весь магазин по ногам жінки. Майже 17 годин вона повільно стікала кров’ю, поки злочинці вирішували, що з жінкою робити далі. Евакуюватися до Бєлгорода жінка категорично відмовилася. Врешті-решт її випустили разом з зятем до Сум, щоб їй надали медичну допомогу. Ногу врятувати вже не вдалося…

З того страшного дня минуло більше ніж півтора роки. Тепер щоб на протезі піднятися на високий ганок свого будинку жінці потрібні милиці. Завдяки програмі Громадської Ініціативи Європейського банку реконструкції та розвитку, до якої нас залучила Yuliya Zemlytska, Гуманітарна місія «Проліска» за фінансової допомоги The German Marshall Fund of the United States та Ukraine Charity, жінці було надано ліктьову милицю, яку вона просила. Окрім цього допомогу отримали діти та онуки, які зараз усі разом проживають в невеличкому домі Любові Костянтинівни. Для того, щоб допомогти жінці та її родині подолати психологічну травму з сім’єю працюють психологи «Проліски», а спеціалісти кейс-відділу гуманітарного центру допомагають переоформити групу інвалідності та отримати відповідні соціальні виплати”, – йдеться у дописі гуманітарної місії “Проліска Суми”.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах