“Живуть, бояться, а що робити?” – мешканці прикордонного села на Сумщині про життя під обстрілами
Близько двох десятків вибухів нарахували мешканці села Басівка на Сумщині минулої неділі. Це село межує з Росією і з перших днів нападу на Сумщину обстрілюється.
Вирви поруч із господарськими будівлями, зруйнований дах та вибиті вікна – усе це наслідки останнього обстрілу Басівки. Почали обстрілювати село пообіді у неділю, розповідає пан Олексій, коли люди зібралися у місцевій церкві. Тож довелося залишились у ній ще на кілька годин.
“Там служба була і тільки закінчилась служба і почали стріляти. Так ми і не зрозуміли, де воно і що. Звичайно, всі налякані, а як ви думаєте, кожен день стріляють і сьогодні також”, – розповідає мешканець села Олексій.
Поряд із вирвою льох, куди ховалися власники пошкодженого будинку та їхня сусідка пані Тетяна. Жінка розповідає: подружжя на момент обстрілу було на роботі, сама вона прибігти не встигла.
“Не встигла я нічого зрозуміти, бух хлопок. Я зрозуміла потім вже, що це десь поруч відбулося, ось так. Я побігла і зрозуміла, що вже не можна виходити ні в погреб, нікуди, залишилась в коридорі”, -каже мешканка села Тетяна Клименко.
По допомогу люди звернулися до старости села, мають отримати необхідні матеріали каже Іван Каптілов.
“Дійсно, тут шиферу багато побито, ну і які-не-які паркани були, немає парканів. Позмітало їх вибуховою хвилею, ну і по хаті там дірки є, але то таке, що залатають, заклеють”, – говорить староста Басівського старостинського округу Іван Каптілов.
Окрім приватних будинків пошкоджені приміщення місцевого сільгосппідприємства. Через зруйновані дахи та стіни ангарів працівники перевозять врожай в інші сховища, а саме зерно доведеться перевіювати від уламків. Точну кількість збитків, говорить головний інженер ще не підраховували, йдеться про сотні тисяч гривень.
“Збитків у нас багатенько, це ж не перші “прильоти”, і на поле “прильоти” були. Ось ви бачите один склад, ну тут пошкоджена плита, шифер. Другий склад – десь порядку 100 листів шиферу. “Прильоти” на поле, що нам дали, що пошкоджені комбайни, їх ремонт виливається у сотні тисяч”, – розповідає головний інженер Андрій Ященко.
Звідси до кордону навпростець близько двох кілометрів, говорить Андрій Ященко. Цього року, через війну, аграріям довелося не засіювати землі у кілометровій смузі вздовж кордону, що також скоротить врожай. А всі руйнування будуть відновлювати власними силами.
“Бояться, всі бояться, але ж працювати треба, заробляти треба людям, виїжджають, працюють. Ну а як обстріли – всі тікають”, – каже чоловік.
Під час останнього обстрілу місцеві мешканці нарахували близько двох десятків вибухів.
“Деякі їдуть, деякі залишаються. Живуть, бояться, а що робить. Ми на той час як оце був останній “прильот”, ми сиділи в магазині, в підсобці. А що робити, не буде магазину, людям взагалі хтозна-що робити. Ми сидим в підсобці, воно гепає, а люди дзвонять і кажуть: у вас магазин буде відкритий чи ні? Так що людям, те що гепало, повилазили з погребів і дзвонять”, – розповідає продавчиня Тетяна Семенченко.
За інформацією старости села, зараз у Басівці залишається близько 350 мешканців – це близько 70% від загальної кількості населення. Громада отримує гуманітарну допомогу, розповідає голова Юнаківської громади Олена Сіма.
“Хліб печеться, возиться. Також волонтери возять безкоштовно раз у тиждень. Громада працює, але дуже важко працювати в прикордонній смузі. Народ трошки наляканий, але люди всі сподівються на перемогу, вірять в ЗСУ. Ми сподіваємося, що скоро війна закінчиться і ми будемо жити, як жили до початку війни з країною-агресором”, – говорить голова Юнаківської громади Олена Сіма.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ