Олег Кривцов: Влада провокує сумчан на неадекватну поведінку

Про кітч

Я проти будь-яких шаблонів, вони не дають людині можливості для творчості, для вибору, для формування своєї точки зору. Комусь може бути простіше, коли суспільство нав’язує готові відповіді, диктує, що красиво і що модно, що відповідає певному соціальному статусу. Таке суспільство – нудне.

Формувати естетику міського середовища повинні люди, які мають відповідну освіту і знаходяться у тренді сучасних напрямків в області дизайну, архітектури і образотворчого мистецтва. Це гарантує відповідність естетики міста сучасним тенденціям і дозволить сформувати у городян хороший смак.

Часто влада, щоб догодити потенційним виборцям, намагається приймати рішення, ґрунтуючись на думці більшості, – це неправильно. Смак потрібно виховувати. Інакше ми отримуємо кітч, буквально – дешевку, розтиражовані шаблони якогось «красивого» об’єкта мистецтва.

Прикладом цього є інсталяція «Я люблю Суми», до створення якої не були залучені фахівці в галузі архітектури та дизайну. Конструкцію наспіх спорудили працівники КП «Зеленбуд» в спробі встигнути до Дня міста. Ніхто не думав ані про її зовнішній вигляд, ані про місце, де її поставили. Це об’єкт, з яким люди фотографуються, чому ж він встановлений на газоні? У результаті витоптано кілька квадратних метрів трави в самому центрі міста. Шрифт напису взагалі не витримує ніякої критики. У людей з розвиненим почуттям прекрасного цей напис викликав неоднозначну реакцію: від шоку до критичних висловлювань і глузування.

Проблема в тому, що непрофесіонали тиражують свої поняття про прекрасне і несуть своє «псевдомистецтво» в маси. А багато кому цей розтиражований кітч подобається просто через відсутність вибору. Плюс люди не думають, що все у місті робиться за їх гроші.

Ще один приклад кітчу – покриття Русалочки в парку імені Кожедуба флуоресцентною фарбою. Все через те, що фонтани знаходяться на балансі КП «Міськсвітло» – вони хотіли зробити, як краще, щоб скульптуру підсвітити вночі, але не думали про те, як вона виглядає удень. Взагалі зараз повальна мода на розфарбовування різних скульптур. Це, на мій погляд, свідчить про те, що несмак став надзвичайно популярним.

Ситуацію можна виправити шляхом виключення можливості прийняття рішень у питаннях естетичного оформлення міста «фахівцями» без профільної освіти та досвіду роботи у цій сфері.

Про «бидло»

У нас називають людей, які ходять по газонах, «бидлом». Але перш ніж давати оціночне судження потрібно розуміти, що люди схильні діяти так, як їх до цього провокують ті чи інші обставини. Іншими словами, плануючи тротуари і доріжки відповідно до вже існуючих пішохідних шляхів, архітектор виключить необхідність самостійно торувати стежки у непередбачених місцях. Тоді ніхто не буде ходити по газонах. І «бидла» не буде.

У сквері біля пам’ятника Харитоненку люди роками протоптували по газону пряму і зручну для них доріжку (від краєзнавчого музею до пішохідного переходу на вулицю Соборну), а комунальні служби систематично перекопували її в надії, що сумчани будуть ходити по асфальтованих алеях, прокладених під кутом 90 градусів . Згодом влада «здалася», стежку заасфальтували, і зараз по газонах ніхто не ходить.

Виходить, що непрофесіонали, створюючи незручне міське середовище, спочатку провокують людей на неадекватну поведінку, а потім дивуються, чому в місті так багато «бидла».

Про новобудови

Брак культури народжує в людях і нездоровий попит на некомфортабельне житло.

Люди купують квартири в багатоквартирних будинках, не розуміючи, що в ці 9-9,5 тис грн, які вони платять за квадратний метр площі, повинні входити паркувальне місце для одного автомобіля на квартиру, 6 м² зеленої зони на кожного жителя квартири (не на квартиру), прибудинкова територія повинна мати дитячий майданчик, майданчик для заняття спортом, майданчик для відпочинку дорослих, майданчик для вигулу собак, майданчик для господарських потреб і т. д. На відстані 500 метрів від будинку повинна бути школа, а дитячий садок повинен знаходитися не далі, ніж 300 метрів.

Згідно до державних будівельних норм на 1000 осіб повинні бути передбачені 120 місць в школі і 80 місць в дитячому саду. В ідеалі школа і дитячий сад повинні розташовуватися в центрі мікрорайону, щоб по дорозі в школу (або дитячий сад) дитині не доводилося перетинати проїжджу частину з інтенсивним автомобільним рухом.

У нас же забудова відбувається хаотично. Будинки з’являються на будь-якому вільному клаптику землі, інфраструктура не розвивається, та й виглядають новобудови здебільшого, як потворні коробки без будь-якого архітектурного образу.

Про еклектику

Зараз дуже актуальна еклектика – поєднання, здавалося б, непоєднуваного. Можливо, це прозвучить нескромно, але хорошим прикладом еклектики вважаю 2-й навчальний корпус СумДУ (колишня Банківська академія) на перетині вулиці Петропавлівської і провулку Академічного. Мені довелося працювати над розробкою проекту цієї будівлі в складі авторського колективу. Це було не відтворення старої будівлі в первісному вигляді, а нове проектування «за мотивами», стилізація. Корпус вписався в загальний вигляд вулиці, гармонійно завершив композицію на перехресті вулиць Петропавлівської та Першотравневої, вежа проглядається з кількох ракурсів. У самій будівлі змішалося кілька стилів, а бузковий колір стін майже відразу став частиною бренду навчального закладу.

Деякі архітектори вважають це рішення профанацією, бо по будівлі складно здогадатися, коли саме вона була створена. Але з боку керівництва міста було поставлене саме таке завдання, і авторський колектив з ним впорався.

Про Меморіальний комплекс героям АТО

Комусь моя думка здається непопулярною, але я б відзначив Меморіальний комплекс героям АТО на центральному кладовищі як вдалий приклад містобудівного та композиційного рішення. Використано новий підхід, це сучасне трактування, багатьом незвичне, тому і викликало багато дискусій. У нас до сьогодні живий стереотип тоталітарних епох – пам’ятник повинен домінувати над оточенням  і пригнічувати. Упевнений, що задумка автора проекту архітектора Олександра Антонця з часом стане близькою і зрозумілою сумчанам.

Цей приклад показує, що у місцевих архітекторів є потенціал робити якісний продукт. Одним з інструментів виявлення найкращого з можливих варіантів – це проведення конкурсів архітектурних проектів.

Про Альтанку

Днями міський голова повідомив про реставрацію символу Сум – Альтанки. Часто сперечаються про те, яким вона повинна бути кольором. Вважаю, що остаточне слово за реставраторами, які під час розробки проекту реставрації вивчають архівні матеріали. Упевнений, якщо не вдасться в архівах знайти згадку про початкове кольорове рішення, варто залишити колір альтанки білим. До того ж це дозволить застосувати зовнішнє освітлення з більш широким кольоровим спектром.

Про євродвори

Вважаю євродвори (в тому вигляді, в якому їх роблять зараз) популістським ходом, тому що відсутній комплексний підхід до вирішення проблеми. Адже євродвори – це перш за все не те, що ми бачимо, а те, чого ми не бачимо. У місті потрібно міняти комунікацій, але ж вони знаходяться під землею і їх заміна справить не таке сильне враження, як замощення тротуарів плиткою.

Так що створення євродворів без заміни комунікацій можна порівняти з нанесенням макіяжу смертельно хворій людині, якій замість діагностики та лікування прописують фарбувати губи помадою і пудрити носик.

Про Фейсбук

Фейсбук використовую як приватна особа, моя сторінка – це інструмент для озвучення позиції людини з освітою в області архітектури, яка критично оцінює те, що відбувається.

Робота в державних структурах передбачає дуже багато офіційних листувань, які часто носять формальний характер. Це займає багато часу і не завжди сприяє вирішенню проблем. Тому використання сучасних інформаційних систем (у тому числі і соціальних мереж) допомагає більш оперативно вирішувати завдання.

Також намагаюся нести просвітницьку функцію – ділюся з підписниками нюансами прийняття рішень, виношу на обговорення ті чи інші питання, намагаюся робити свою роботу максимально прозорою. Це допомагає підключити до участі у прийнятті рішень громадськість. Часто сумчани пишуть особисті повідомлення з різних питань. Намагаюся всім відповісти в рамках своєї компетенції і в міру можливості. Я відкритий для спілкування.

До публічної критики вдаюся тільки після того, як переконуюся, що всі офіційні інструменти впливу на прийняття рішення були проігноровані. І моя критика стосується тільки тих сфер, у яких я розбираюся.

Про ЗМІ

Це інструмент тиску на чиновників. Тут важливо бути системним: якщо просто один раз «шпигнути», чиновник відмахнеться і забуде. Необхідно плавно тиснути, тоді чиновник морально втомлюється ігнорувати критику і потихеньку починає піддаватися. Писати, писати і в кінці кінців щось зміниться. Чиновник прокинеться одного чудового ранку і зробить те, що від нього вимагають люди. І яка різниця, буде він вірити, що це його ідея і заслуга або зробить це заради особистого комфорту, щоб від нього “відстали”. Головне – результат.

Саме так з групою однодумців ми намагаємося «дотиснути» міську владу зі створення умов по доступності міського простору для маломобільних груп населення та людей з інвалідністю.

Про інклюзивність

Знаю чітко, що стосується доступності міського середовища, я вже використав всі офіційні майданчики, щоб достукатися до тих, хто за це відповідальний. Ситуація по інклюзивності плачевна. Або нічого не робиться, або робиться абияк, без дотримання стандартів і вимог державних будівельних норм.

Я дивуюся впертості нашої влади у цьому питанні, адже дуже багато громадськості на них тисне. У відповідь вони називають критику політично заангажованою і продовжують ігнорувати це важливе питання.

Але є і позитивна динаміка – ще кілька років тому слово «пандус» викликало повне нерозуміння, саму назву не могли вивчити. Зараз же ми на етапі, коли всі розуміють, що це потрібно, але поки не виходить робити правильно. Залишається донести норми до виконавців. Я бачу це реальним в найближчій перспективі.

Тим більше нещодавно Олександр Лисенко розпорядився провести моніторинг міста на наявність пандусів з метою скласти перелік для приведення їх реконструкції, так що, сподіваюся, справа зрушиться з мертвої точки.

Упевнений, що міська влада повинна бути своєрідним флагманом, який формує і вказує основні стратегічні напрямки розвитку міста. Одним з таких напрямків, є формування зручного, безпечного і привабливого міського середовища.

Джерело: tribuna.sumy.ua