“Укрнафта” хоче видобувати “чорне золото” на Охтирщині без охтирчан

Розмови про ліквідацію Охтирського управління бурових тривають уже чимало часу, то стихаючи, то збурюючись з новою силою.

Ще у грудні міські депутати, а за ними і депутати обласної ради направили звернення до ВАТ “Укранафта”, НАК “Нафтогаз України”, в Адміністрацію Президента і Кабмін, народним депутатам, обраним від Сумщини до Верховної Ради, з проханням не ліквідовувати Охтирське УБР, а створити на його базі об’єднане управління бурових робіт ПАТ “Укрнафта”.

Жоден з депутатів навіть не «муркнув» у відповідь. Більш-менш зрозуміла відповідь надійшла від в.о. голови правління НАК «Нафтогаз України» Сергія ПЕРЕЛОМИ:

– Згідно із Статутом ПАТ «Укрнафта» за поданням Правління Товариства тільки Наглядова рада може приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію відокремлених підрозділів Товариства, філій, представництв, дочірніх підприємств, вносити зміни та доповнення до їх положень та статутів. ПАТ «Укрнафта» звернулася до НАК «Нафтогаз України» з пропозицією щодо винесення на розгляд Наглядової ради питань, пов’язаних з перейменуванням Прилуцького УБР на «Укрнафта буріння», зміною підпорядкованості Прикарпатського і Охтирського УБР з наступною їх ліквідацією. Питання, які пов’язані з реорганізацією зазначених управлінь бурових робіт, потребують детального вивчення та аналізу для уникнення негативних соціальних та економічних наслідків.

Як ми з`ясували у прес-службі ПАТ «Укрнафта», до Наглядової ради вже передано проект по реформуванню бурових підрозділів компанії. Нам відповіли, що:

«В «Укрнафті» налічується 46 бурових станків, більшість з яких застарілі та мають незадовільні показники мобільності; 60% бурових установок мають вік понад 20 років. Компанія планує придбати або орендувати 2 нові мобільні бурові установки та модернізувати 7 існуючих бурових станків. Технічна модернізація та організаційні заходи дозволять компанії бурити до 20 свердловин у рік. Проект реформування передбачає створення єдиної структурної одиниці, яка об’єднає Охтирське, Прилуцьке та Прикарпатське УБР. Крім технологічної модернізації та оптимізації системи управління, план передбачає приведення чисельності персоналу у відповідність до поточних та майбутніх виробничих потреб. Співробітникам будуть запропоновані можливості працевлаштування в інших структурних підрозділах компанії, професійної перепідготовки або можливість залишити компанію в добровільному порядку із відповідною компенсацією. Справа у том у, що впродовж 2016 року інвестиційні можливості компанії були обмежені через високі ставки ренти на видобуток нафти, невирішене питання «історичної» заборгованості та неприйняття рішення щодо фінансового оздоровлення компанії – плану досудової санації, запропонованої новим менеджментом. Протягом 9 місяців 2016 року «Укрнафта» направила на інвестиції лише 390 млн грн, сплативши до держбюджету 5,3 млрд грн податків. Через критичну обмеженість фінансових ресурсів цього року обсяги буріння скоротились на 89% порівняно з показником 2010 року. В 2016 році компанія планувала ввести в експлуатацію 4 нові свердловини, проте цей план не був повністю реалізований.

Очевидно, що навколо «Укрнафти» творяться розбірки «небожителів», які нам, простим смертним, можна зрозуміти тільки одним чином: ніяк не поділять та не переділять вони свердловини і прибутки. Люди нікому не потрібні.

Керівник Охтирського УБР, депутат міської ради Іван СУШИНСЬКИЙ на сесії міськради не приховував песимізму щодо подальшої участі підприємства:

– “Зараз наш колектив нараховує 383 чоловіка, які залишилися після кількох скорочень. Людям запропоновано кілька варіантів втрати робочого місця і більшість, знаючи про ситуацію в компанії, воліють отримати солідну суму за добровільне звільнення. Вже отримані пропозиції на добровільне звільнення, яке дійсне до 31 березня. Скорочення стосується як інженерно-технічних працівників, так і спеціалістів бурильників, обслуговуючого персоналу. На місцях начебто залишаться робітники і керівник ланки.

Але ж тієї компенсації на весь вік не вистачить, десь потрібно буде працювати, щоб утримувати сім`ї, жити, а не виживати. А де? Не секрет, що подібна участь чекає і на НГВУ «Охтирканафтогаз», яке з`єднають з Полтавським управлінням. Що на нас чекає у майбутньому?”

Чи є у міста якісь важелі впливу на драконівське рішення найбільшої в Україні нафтогазовидобувної компанії, яка прийшла на нашу територію у 1961 році, добувала т ут к орисні копалини, забруднювала екологію, труїла і продовжує труїти природу радіаційними відходами і іншими результатами своєї технологічної діяльності?

Міський голова Ігор АЛЄКСЄЄВ з цього приводу сказав:

– “У нас є тільки теоретичні важелі впливу на НГВУ «Охтирканафтогаз» і на «Укрнафту», не більше. Ми можемо скільки завгодно звертатися до них з листами, проханнями, на які вони практично не звертають ніякої уваги. Втручатися у їх комерційну і господарську діяльність міська влада не має таких повноважень. Чим загрожує Охтирці ліквідація УБР, а з часом і НГВУ? Ми просто станемо в один ряд з містами, де абсолютно відсутня промисловість, які живуть тільки від доходів з бюджетної галузі, чекаючи від держави дотацій та субсидій. У нас не залишиться жодного бюджетоутворюючого підприємства, а на бізнес сподіватися нічого. Ми всі бачимо, що бізнес не розвивається, кількість підприємців різко скорочується, обіцянки уряду, що з новими податками бізнес вийде з тіні, не справджуються, бо він ще далі засунувся в тінь. Тому я в черговий раз переконуюся в тому, про що говорив не раз: Охтирці потрібен стратегічний план розвитку. Що стосується долі УБР, то ми підтримаємо будь-яке рішення колективу, навіть якщо люди вирішать влашт увати акцію протесту”.

Що буде, коли завтра майже чотири сотні чоловіків у розквіті літ, які мають кваліфіковану робочу спеціальність, достойні отримувати гідну зарплату на своїй батьківщині, опиняться за воротами підприємства? “Укрнафта”, як бачимо з намірів компанії, планує розвідувати та видобувати вуглеводні на території Охтирського району і без охтирських робочих рук, а охтирчани, ставши безробітними, вимушені будуть шукати долі на чужині? Сумно, сумно, аж за край…

Ліна Меркульцева

Джерело: http://roxolana.com.ua/