«По-моєму, чувак, нас кинули»: Історія студента, який їздив робити «революцію» в Конотопі

Уже минув майже місяць з дня, коли відбулася масова бійка на сесії Конотопської міськради 26 липня. Поки триває слідство, до редакції «Сумщини» звернувся один із учасників тих подій, аби на умовах анонімності розповісти як усе було. Сум’янин Артур (ім’я змінене) був одним із тих, кому дісталося «по голові» від правоохоронців. По зовнішньому вигляду хлопця було помітно, що він і досі не прийшов у себе.

– Артуре, як себе почуваєш?

– Дякую, вже краще. Ще трохи болить спина та ребра, але то таке… Мій друг, з яким їздили до Конотопу, досі у лікарні, вже купу грошей витратив на ліки, кредитів набрав. Але лікар кажуть, що одужає, то ж рук не опускаємо.

– Артуре, скажи, ти, наче, навчаєшся і живеш у Сумах, чому поїхав 26 липня до Конотопу на сесію міськради? Так захоплюєшся політикою?

– Так, навчаюся я в Сумах в одному з вишів. Політикою активно почав цікавитись з 2014 року, їздив на Майдан, навіть у сутичках з «беркутом» брав участь. Зараз стараюся стежити за політичними подіями в країні і області, адже хочу, щоб у нас дійсно відбулися потрібні реформи і було реалізовано ті ідеї, за які стояв Майдан… Мій найкращий друг, той, що зараз у лікарні, сказав, що у Facebook закликають їхати до Конотопа: мовляв, треба підтримати мера Артема Семеніхіна, його ніби то місцеві «риги» (тобто, прибічники Януковича і Партії регіонів, – редакція) хотіли скинути з посади. Принаймні, так повідомлялося. Тепер я розумію, що це була провокація…

– Що ти маєш на увазі?

– Коли ми приїхали на місце, то я побачив багато студентів з педагогічного, СумДУ та інших вишів, в тому числі знайомих, з якими стояли на Майдані. Але, перше, що здалося дуже дивним, не побачив представників ВО «Свобода», від імені яких пішов клич про те, що потрібно рятувати Семеніхіна  від путчу регіоналів. Уже пізніше мені розказали, що впізнали свободівців, які виявилися провокаторами.

– У якому сенсі «провокаторами»?

– Справа у тому, що поліції і молоді, переважно студентської, було дуже багато, але сутичок з правоохоронцями не було. До нас підходив якийсь чоловік, начебто представник мера, уточнив, що ми із Сум, і сказав, щоб стояли у певному місці, а далі – «по ситуації». Все йшло спокійно аж до того моменту, поки не почали голосувати з відставку мера. Наскільки я розумію, депутати все ж вирішили зняти з посади Семеніхіна, і тут з’явилися ті самі прибічники мера, яких спочатку на сесії не було, але в одязі без символіки «Свободи». Вони ж почали кидатися на поліцію, провокувати, бити правоохоронців. Таке закрутилося… Я розгубився, не розумів, хто з ким і проти кого, і взагалі хотів вийти з приміщення, але не встиг. Почалася загальна бійка, правоохоронці, як я зрозумів, спецпризначенці, почали «пакувати» і лупцювати всіх без розбору, дісталося навіть депутатам. Мені кілька разів «прилетіло» в голову і по ребрах. Навколо мене люди у формі били всіх, кого спіймали. Моєму другові не пощастило, як я казав раніше, він досі у лікарні, добре хоч не залишився інвалідом.

– А що у цей час робив Артем Семеніхін?

– До початку бійки я бачив, що Семеніхін постійно з кимось розмовляв по телефону, знімав на відео те, що йому було цікаво, когось видзвонював, кричав та роздавав вказівки. Його важко було не впізнати, бо у натовпі одні схвально, а інші вороже перемовлялися «он мер пішов» або «Артем, ми тут!». Вже тепер я думаю, що саме він міг дати команду своїм прихильникам у потрібний момент спровокували поліцію на бійку. Потім ніколи було роззиратися, я просто намагався вціліти… А пізніше бачив відео самого Семеніхінав соцмережах, де він позував на фоні затриманих поліцією хлопців, в тому числі й тих, хто приїхав зі мною підтримати мера, але мер говорив, що вони – проти нього… Як так можна? Відчуваю себе злим та розчарованим. Не розумію, як можна ось так на крові людей, які тебе підтримують, робити собі піар?! Настрій, як у пісні Скрябіна «Нас кинули». Влучніше і не скажеш…

– Ти вважаєш, що ця «кривава сесія» була вигідна саме тим, хто просив підтримки проти «ригів»? У це досить важко повірити.

– Я колись прочитав дуже влучний латинський вираз: «Кому це вигідно?». Подумайте самі, хто виграв від тієї сутички? Студенти? Ні, вони ледь живими лишилися. Поліція? Також ні, їх вплутали у конфлікт, спровокувавши. Губернатор чи голова обласної ради, як заявляє Семеніхін? Не думаю, що їм потрібен був такий скандал, в якому тепер їх же й звинувачують. Конотопські депутати? Але ж вони не назбирали голосів для відставки мера, що їм могла корисного дати ця бійка? А от Артем Семеніхін став «зіркою ютуба»: уже вся країна бачила і чула про цю «жертву режиму». Але ж я знаю, що насправді все було не так…  Уже тепер, заднім числом, я намагаюся сам для себе розібратися, у що влип, переглядаю матеріали в Інтернет про Конотоп, порівнюю, аналізую. Складається таке враження, що Семеніхін просто переводить стрілки зі своїх промахів та помилок на когось іншого, часом навіть вигадуючи винуватців на рівному місці. Раніше я сприймав його як «свободівця», але ж він, виявляється, і Саакашвілі підтримував, і сам у президенти зібрався балотуватися, хоча у «Свободи» інший лідер. Може, тому й місцеві «свободівці» на сесію прийшли інкогніто? Коротше, для себе я зробив однозначний висновок: політикам вірити не можна, а сподіватися слід лише на себе. Та й то, спочатку добре думати, а вже потім діяти.

Спілкувався Едуард РИБАЛКА

 

Поділитися в соціальних мережах