Сумчанка – про найстрашнішу ніч свого подружнього життя

Він півтори години стусав мене ліктем у бік і принижував. Я мовчала і не реагувала, прикинулася, що сплю. Терпіла, аби уникнути чергового скандалу. Проте чоловік не зупинявся. Врешті я не витримала. Замахнулася. Хотіла дати ляпаса, а заділа ніс. На подушку впало кілька крапель крові й він наче озвірів. Почав бити, куди бачив.

Люда згадує найстрашнішу ніч свого подружнього життя. Вона стала точкою неповернення, останньою краплею. На очах у молодої, красивої жінки, яка ще кілька хвилин тому жартувала і усміхалась, з’являються сльози.

Вона ще не готова розповідати про той інцидент без емоцій. І чи зможе колись?

Поділитися своєю історією жінка запропонувала сама. Каже, що це ще один крок до того, щоб пережити все і нарешті відпустити.

“Я просто занадто рано вийшла заміж”

Люді 26 років. Вона побралася зі своїм чоловіком, коли їй було 19-ть.

“Тоді мене все влаштовувало. Перші три чи навіть чотири роки подружнього життя були ідеальними. А потім, коли виникли складні життєві ситуації – фінансові труднощі, Майдан, криза в країні, мій чоловік почав пити.”

Алкоголь змінив Людиного чоловіка і з ніг на голову перевернув їхнє життя. Чоловік кинув малоприбуткову роботу, півроку жив і працював у Польщі, почав добре заробляв і їздити по світу.

Чим більше грошей з’являлося в його кишенях, тим більше спускав на випивку. Як з’ясувалося згодом, інколи навіть вживав наркотики.

Спочатку Люда не звертала на це уваги. Виправдовувала чоловіка, який забезпечував родину всім необхідним.

“Ну випив пляшечку пивка, у нього важка робота, нехай розслабиться ввечері, що тут такого. Я навіть не задумувалася, які можуть бути наслідки.”

Звичка “розслабитися” після важкого дня згодом переросла в залежність. За вечір він випивав мінімум 4-5 літрів пива.

“Пив сам. Сідав вдома, вмикав якийсь серіальчик. Я йому вечерю приготую. Він з дітками пограє. Малеча лягає спати і він отак сидить розслабляється.”

Потім почалися скандали з цього приводу. Головним аргументом було: “Що тобі не подобається?! Я проводжу час із дітьми, приношу гроші в дім”. Ну і правда. У мене не було претензій до нього ні як до батька, ні як до чоловіка”.

“Коли продовжувала відстоювати свою позицію, переконувала, що так не можна, він почав проводити все більше часу з друзями, які теж пили. З тими ж товаришами, які не вживали алкоголь, припинив спілкування.”

Насилля – це не лише побої

Далі чоловік почав обмежувати Люду в грошах, постійно контролював витрати, а згодом взагалі змусив ділити їх на двох.

Забороняв працювати і не хотів, щоб вона продовжувала навчання в університеті.

“Він всіляко обмежував мене. Хотів, щоб я сиділа вдома, щоб ні чим не займалася, смажила котлети на кухні, ходила на прогулянки з дітьми і подавала йому вечерю.”

Жінка намагалася пояснити, що він знав з ким одружувався, що вона не домогосподарка, яка просто сидітиме і здмухуватиме з нього пилинки. Проте чоловік розумів це лише тоді, коли був тверезим, а пив він щодня.

“Якось я завела календарик. Протягом трьох місяців позначала у ньому дні, коли чоловік був тверезим. У результаті виявилося, що він не пив за весь цей час лише 2 дні.”

Періодично чоловік Люди припиняв пити. Штрафи за керування автівкою у нетверезому стані трохи приводили його до тями. Проте згодом він знову “по пляшечці-по пляшечці” брався за старе.

“Їхала якось у поїзді. Там висів плакат від Укрзалізниці: “Насилля – це не тільки фізичне”. Сліди насилля можна не побачити. Мене ніби блискавкою вдарило. Далі написано: “Я тебе не відпущу – це насилля”, “Я не дам тобі грошей – це насилля”. Стою читаю і просто ридаю. Це було для мене, як прозріння.”

Відтоді Люда розмовляла лише з тверезим чоловіком, бо коли він п’яний не варто було й мріяти про нормальний діалог.

“Я не розповідала батькам. Чоловік ходив із моїм татом на полювання, тому я хвилювалася, якщо розповім батьку про те, як він до мене ставиться, то тато його просто приб’є, бо він дуже імпульсивний. Мамі не говорила, щоб не переживала. Він перестав гуляти з дітьми, зовсім забув про них.”

Одного разу Людин чоловік мав сходити з дітьми на прогулянку і виконати дрібні хатні справи. Проте, коли жінка повернулась з роботи, на неї чекала не гаряча вечеря, а безлад в квартирі, п’яний чоловік і син та донька, які 5-ту годину поспіль дивилися мультфільми.

“Я не змогла втриматися, взяла пляшку, хотіла вилити в унітаз, він схопив мене за руку, вилив спиртне на мене і почав підпалювати. І все це на очах у дітей. Хоча до цього жодного разу не піднімав на мене руку. Він не завдав мені пошкоджень, проте сама ситуація була надто неприємною. Діти довго не могли відійти від шоку, а на ранок він просто нічого не пам’ятав.”

“Це фінал”, – вирішила Люда. Зібрала речі і поїхала до мами. Чоловік довго благав вибачити його.

“Я повернулась. Мамі сказала, що просто посварилися. Ця сварка вивела його в норму. Він не пив кілька тижнів. Потім життя виглядало так: місяць усе нормально, потім чоловік потроху починає вживати спиртне і врешті жодного дня не обходиться без алкоголю. Бити не бив. Принижував. Фінансово обмежував мене і дітей.”

Думала лише про одне, хоч би вижити

Врешті-решт Люда вирішила розлучитися із чоловіком. Він не хотів відмовлятися від спиртного і навіть у своїй залежності постійно звинувачував дружину.

“За всі ці сварки я його розлюбила, побачила, в яку яму, перш за все, психологічну, я себе загнала.”

Діти жили то з мамою, то з татом. Чоловік умовляв Люду повернутися. І вона зважилася на цей крок. Але сімейна ідилія тривала недовго.

“Одного разу з дітьми лягла спати раніше. Він напився і прийшов. Почав звинувачувати в усіх смертних гріхах і штовхати ліктем. “Діставав” більше години. Я не витримала. Замахнулась і зачепила перенісся, пішла кров. Він глянув, як на подушку падають краплі крові, і просто озвірів. Я такого не бачила. Почав мене сильно бити. Я притиснулась до стіни і молила Бога, хоч би вижити. Діти прокинулись, прибігли. Тоді ми залишилися там. Я в такому стані майже нічого не розуміла, та й не хотіла посеред ночі кудись їхати.”

Вранці чоловік був дуже ображений на Людмилу, бо вона нібито перебила йому перенісся. Хоча насправді нічого страшного не сталось.

“Він дуже бив мене по голові. Над очима з’явилися гематоми. Де був крововилив у мозок просто посиніли очі. Полопались капіляри. Мені довелося розповісти мамі, бо в такому вигляді я до неї приїхала. Був сильний струс мозку і синці по всьому тілу. Я лежала вдома близько 3 тижнів.”

Ця ситуація поставила крапку. Люда не могла навіть дивитися на свого чоловік, а зараз він взагалі для неї, мов перехожий.

“Пізніше він намагався повернути мене всілякими способами. Остання умова була така: або я повертаюсь до нього, або він відмовляється і від дітей теж, заявив, що не буде нас забезпечувати. Він дуже любив дітей, це була просто провокація. 3 місяці ми не бачимось. Він в іншій країні. Робота така. Звідти не повертається. Періодично з’являється, телефонує і просить поговорити з дітьми.”

– Ти ж їх кинув!

– Я передумав…

– Все. Пока.

“Я вирішила сказати дітям, що в їхньому житті більше немає тата через те, що я таке рішення прийняла. Вони бачили всі сварки, і, знаєш, відреагували ніби з полегшенням: “Фух, ну і добре”. Хотілося б не говорити правду, але вони ж все бачили на власні очі. Я б багато віддала, щоб цього не сталося. Але так було.”

Піти від чоловіка Люді було вкрай складно. Насамперед, тому що залежала від нього фінансово. Грошей, які вона заробляла, вистачало на дрібні витрати, а роль годувальника сім’ї виконував чоловік.

“Мені було складно навіть собі зізнатися в тому, що я жертва, що я реально від нього залежу. Надто складно було зважитися кинути його. Я не уявляла, як житиму без нього. У нас почалися стосунки, коли мені було 16-ть і все своє життя я була з ним. Двоє дітей…Він був ідеальним сім’янином і чоловіком. Жодних претензій, якби не алкоголь. Він завжди у всьому мене звинувачував, а я думала, що й справді сама винна.”

Повернути себе

Після скандалів і побоїв жінка два рази пила курси сильного заспокійливого. Довелося звернутися до лікаря, бо не могла навіть ложки тримати, так руки тряслися.

“Зараз мене це не хвилює щодня. Місяця два я можу прокидатися і почувати себе щасливою. Я перестала нервувати і кричати на дітей. В принципі вже відійшла, але не повністю. Скільки потрібно часу, щоб все пережити, я не знаю. Я працюю з цим: і з собою, і з дітьми. Хоча це іноді важко, але для мене важливо не запустити це і вирішити все відразу, розставити по місцях.”

Повернути себе. Не затюкану всіма цими “Ти винна”, “Ти зобов’язана“, – до цього зараз прагне Люда.

Вона ще не повністю впоралася із переживанням, але вже може сказати, що “їй нормально”.

“Говорити про це відкрито я не готова. Скоріш за все ніколи не буду готова. Було й хорошого багато, тому не хотілося б виносити весь бруд на люди. Але поділитися своєю історією анонімно я наважилася, бо знаю багатьох, хто живе так, як я, хто боїться розлучитися і просто втрачають себе.”

Чоловіки не зважуються покинути сім’ю, бо відчувають відповідальність за родину, дітей. Жінки думають, що самотужки не зможуть впоратися зі всіма проблемами.

Люда зізнається, й сама ще півроку тому сумнівалася, чи правильно зробила, коли пішла від чоловіка. Тепер же певна, що немає труднощів, які б вона не змогла подолати. Навчилась розраховувати тільки на власні сили і забути про марні надії, які покладала на чоловіка.

“Ми ще не розлучені офіційно, процес триває. Але зараз можу точно сказати, що за жодних умов не повернусь до нього, навіть, якщо він все зрозумів і опанував себе. Алкоголь його дуже змінив, його оточують зовсім інші люди, бо і він вже не той, яким був раніше, а ще після всього, що сталось, я просто не зможу йому довіряти. Я вже не там, не в тій ситуації, можу повитися на неї збоку, тому говорити про це трохи легше. Сподіваюсь хтось прочитає мою розповідь і вона допоможе знайти потрібні рішення і відповіді.”

25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками.

Щорічно 1,1 мільйон українок стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім’ї. Лише 10 % із них, зважуються говорити про це. Такими є розрахунки, проведені Інститутом демографії і соціальних досліджень на замовлення Фонду народонаселення ООН.

 *ім’я героїні матеріалу змінено автором з етичних міркувань

Трибуна

Поділитися в соціальних мережах