“Чекала майже 20 місяців”: дружина звільненого з полону прикордонника розповіла його історію
Прикордонник Євгеній Шолудько перебував у російському полоні понад півтора року. 23 липня в межах обміну військовослужбовець повернувся в Україну і нині проходить реабілітацію. Його історію Суспільному розповіла дружина — Альбіна Мусієнко.
За словами Альбіни, до війська її чоловік приєднався у 2023 році. Поштовхом до цього, каже, стала окупація, яку пережили навесні 2022-го в Конотопському районі.
“Дубов’язівська громада це була. Російські військові неодноразово повз мого помешкання, де живуть мої батьки, проїжджали великими колонами, обстрілювали нас. А потім, коли виїжджали великі колони з Київської області, ми прийняли рішення трішки втекти далі. Коли ми вже переїхали в місто Суми, він сказав: «Я не хочу знову тікати, щоб ти потрапила під обстріли, я хочу тебе захистити і захистити всю нашу родину». Я була дуже проти цього. Я відчувала, що, напевно, щось станеться з ним, але я його, як дружина, підтримала, тому що це було його бажанням”, — згадує жінка.
На початку грудня 2023 року Євгеній на кілька днів приїхав додому, відзначити з дружиною річницю весілля.
“Зранку 7 грудня я прокинулась і говорю: «Відчуваю, що з ним щось станеться». Він мені сказав: «Будь ласка, не накручуй себе, нічого не буде, все буде добре». І коли він 9 грудня поїхав, ввечері він зі мною не вийшов на зв’язок, у нас була з ним домовленість, що він мені повинен хоча б плюсичок поставити, хоча б просто написати «я тебе кохаю». Я дочекалася ранку, вже зателефонував командир з їхньої застави і сказав, що, на жаль, група з шести осіб зникла. Ми не маємо з ними зв’язку, ми не знаємо, де він. І я просто кричала вдома, що «я тобі говорила, я відчувала»”, — розповідає Альбіна.
З того моменту, каже Альбіна, почалася багатомісячна боротьба разом із рідними за повернення чоловіка: “Ми пішли писати заяви в поліцію, в СБУ, в Координаційний штаб, в Національне інформаційне бюро. Ми почали переглядати всі Telegram-канали, можливо, буде фото з хлопцями. І 16 грудня наші сусіди виставили відео, де всі шість цих хлопців стоять і дають інтерв’ю про те, що вони знаходяться в полоні. У мене було тільки одне: дякувати Богу, живий, а звідти вже дістанемо”.
Альбіна постійно брала участь в акціях на підтримку полонених і зниклих безвісти. 23 липня 2025 року, не знаючи, чи буде серед звільнених її чоловік, Альбіна з рідними поїхала на черговий обмін.
“Ми вже чекали, коли ж, коли ж, коли ж, чи все-таки він є в цьому обміні, чи його немає. І тут о 22:08 мені приходить повідомлення: «Вітаємо, Шолудько Євгеній Леонідович звільнений з полону. Очікуйте на його дзвіночок». Я почала телефонувати рандомно будь-кому, мамі своїй зателефонувала, просто кричала в трубку: «Мама, мама, Женя вдома». І тут буквально хвилин через 10 Женя зателефонував уже нам. Ми почули: «Алло, алло», усі почали кричати йому в слухавку, а він: «Я вдома». Ми кажемо: «Та ми тут, ми тебе чекаємо»”, — згадує жінка.
“Я вже в автобусі побачила його, що він в самому кінці автобуса. Я йому вже кричала, махала, що я ось тут, я тебе чекаю. Він, вийшовши з автобуса, обійняв мене, поцілував і його одразу забрали, щоб він переодягнувся, покупався, тому що одяг, в якому він вийшов, це звичайно жах”, — говорить Альбіна.
Під час зустрічі в госпіталі, де Євгеній проходив реабілітацію, дівчина, каже, побачила зміни, що відбулись із її чоловіком у полоні: “Він втратив 29 кг. Вийшов він з полону в дуже жахливому стані, навіть після того, як його переодягнули, дали час побути разом, я його обіймала. Мені здавалося, що якщо я його притисну ще більше, то він переламається. Я взагалі відчувала його кожну кісточку. Мені дуже було страшно, але я себе заспокоювала тим, що він вдома, відгодуємо. Нічого в цьому страшного немає. Взагалі, про те, як він перебував в полоні, він мало що говорив. Ну, зрозуміло, що були катування, але він більше про це говорить із хлопцями. Мене він якось оберігає від цього”.
Попри те, що її чоловік повернувся з полону, Альбіна продовжує брати участь в акціях на підтримку полонених та зниклих безвісти.
Нині Євгеній відновлюється і будує плани на майбутнє, ділиться Альбіна: “Йому хочеться й автомобіль придбати, і переїхати, і подорожувати хочеться. Він каже: «Я мрію просто відвідати кожну область України, подивитися, що та як». Я кажу: «Та ти почекай, пройди реабілітацію, уже потім будемо подорожувати». Він уже рветься, як то кажуть, далі щось робити, але я його трошки зупиняю”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ