Чесно, але соромно: у Глухові медсестри і лікарі розповіли про свої зарплати
У той час, як українські високопосадовці отримали за грудень по 200-300 тисяч гривень, глухівські медики бідкаються, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. У нас ніби вважається моветоном рахувати чужі зарплати, але в даному випадку вразив сам факт: чому одним можна отримувати багато від держави, а іншим – ні? Виявляється, урядовцям треба годувати і вчити дітей, а простим бюджетникам – ні?
Усі розуміють, що в чиновників такого рівня відповідальності має бути і зарплата висока. Але не тоді, коли медики в маленьких містечках, як Глухів, мають получки по 5-7 тис. грн.
Ми прийшли до Глухівської центральної районної лікарні. Ранок у неврологічному відділенні ЦРЛ – це найспекотніша пора. Медсестричка бігає з палати в палату. Вона чергує сама, бо одна колега – у відпустці, а інша – на лікарняному. Усього у відділенні – сім медсестер, одні ходять щодня, окрім вихідних, інші чергують добу через три. Усі 29 ліжок зайняті, відділення переповнене, тому і присісти ніколи. Зазвичай, кажуть, що найбільший потік пацієнтів припадає на осінь-весну, та цього року напруженими виявилися грудень-січень. В останній тиждень перед святами було багато інсультів, судинних загострень. Фахівці пов’язують це з аномальною погодою. На лікарняних ліжках у цьому відділенні зустрічали Новий рік і Різдво двадцятеро хворих. Найпоширеніші недуги, з якими доводиться мати справу, – це судинні кризи, остеохондрози, а також інсульти та їх наслідки.
– Про нашу працю не можна розказати за пів години. Її просто треба відчути. І це не тільки в нас, у будь-якому відділенні точно так. От ви зайшли, а чи бачили медсестру, щоб сиділа за столом чи на дивані? Вона вся в роботі: тому підключити, тому вколоти, тому відключити крапельницю, а того на рентген завезти, на КТ, кров взяти, кардіограму зробити. Але втягуємося, звикаємо до такого режиму, – розповідає нам одна з медсестричок.
Просить не називати на «весь город» свого імені, щоб не подумали, що скаржиться. Жінка, як і більшість її колег, любить свою справу і готова працювати в такому ж режимі. Але єдине, що гнітить, – це зарплатня і абсолютно невизначене майбутнє лікарні через медреформу. Як ви думаєте, скільки отримує медсестра у глухівській лікарні? Мінімалку. А на руки – це 3,5 тисячі гривень. Електрика, вода, газ, за все поплатив… І що лишилося?
– Чекаємо на реформу. Сподіваємося, що щось зміниться. Хоча, чесно кажучи, колеги з Полтави, які були в пілотному проєкті, поки не в захваті. Скрізь говорять про гарні ремонти, нове обладнання, а насправді реальне лише скорочення, при цьому зарплати у тих, що залишились, не особливо виросли. Писанину ніхто не забрав, а ще навпаки додали роботи на комп’ютері. Це я кажу про своїх колег, таких же рядових лікарів, – відверто зізнається невропатолог Оксана Воліна, яка завідує цим відділенням.
Вона закінчила СумДУ, де навчалася 6 років, а ще півтора проходила інтернатуру. Працює у глухівській лікарні вже 9 років. Ви не повірите, але її зарплатня – 5 тисяч гривень. Як у прибиральниці. Бо так виписані чиновниками якісь тарифні оклади. Окрім неї, у відділенні працюють ще два спеціалісти, через їхні руки проходять більше півтори тисячі пацієнтів стаціонару. А ще є ті, хто йде просто на прийом за консультацією, порадою.
Медики зараз масово виїжджають за кордон, у великі міста, де шукають роботу у приватних клініках. Попри всі труднощі, Оксана Віталіївна у своїй професії не розчарувалася. Вона любить Глухів. Тут хоче працювати і далі. Тому їй доводиться лише чекати, коли держава все ж почне оплачувати працю достойно.
Нещодавно в Україні піднялася хвиля протесту серед медпрацівників «Будь як Ніна» на підтримку медсестри, яка розповіла в соцмережі правду про свій труд і зарплату. У великих містах тисячі вийшли на протест з вимогою підвищення зарплати. Пікетувальники вимагали не менше 16 тисяч гривень, надбавки за категорії, стаж, складність, навантаження і шкідливі умови. А ще – пенсію після 25 років стажу. У Глухові ж зізнаються: до мітингів не готові, бо одні бояться втратити хоча б якусь роботу, інші сподіваються на зміни, а треті, навпаки, – уже ні в що не вірять.