На Сумщині значна частина хворих на ВІЛ відмовляється від лікування через страх розголосу
1 Грудня – Всесвітній день солідарності з ВІЛ-позитивними людьми. Цій даті був присвячений брифінг «1 Грудня – Всесвітній день солідарності з ВІЛ-позитивними людьми. Соціально небезпечні інфекції як складова громадського здоров’я», який відбувся 3 грудня у Сумському обласному центрі профілактики і боротьби зі СНІДом.
Дуже часто керівники районів та ОТГ вважають, що для них проблема ВІЛ/СНІДу неактуальна, – говорить головний лікар ОКЗ ОЗ «Сумський обласний центр профілактики і боротьби зі СНІДом» Володимир Бутенко. – Тому ми створили перелік всіх населених пунктів Сумської області, де живуть ВІЛ-інфіковані громадяни, і зараз працюємо над створенням інтерактивної мапи, яку збираємося розіслати всім керівникам.
Нашу область можна вважати порівняно благополучною, у сусідніх – Полтавській, Чернігівській – захворюваність, а відтак – і смертність від СНІДу набагато вища. Однак у нас на обліку перебувають 1586 ВІЛ-інфікованих, а їх розрахункова кількість – 2400. Тобто є близько тисячі інфікованих людей, які не знають про свій статус. Звичайно, ми працюємо над їх виявленням – цього року провели більше 45 тисяч досліджень на ВІЛ, тест-системами ми забезпечені в достатній кількості. Зареєстровано 163 нових випадків ВІЛ-інфекції, це на 19 більше, ніж минулого року. На високому рівні обстеження вагітних жінок, завдяки чому нам вдалося звести до нуля кількість дітей, які народжуються з ВІЛ, або інфікуються в перші місяці життя. Всього в області за 20 років маємо 29 таких дітей – а всього жінки з ВІЛ народили більше 500 дітей.
Дуже знизилося розповсюдження ВІЛ у групах ризику – зокрема, серед осіб, які вживають ін’єкційні наркотики. Якщо раніше вони складали 90% інфікованих, то зараз – не більше 20%. Але це – водночас і тривожний показник. Бо 80% інфікуються звичайним статевим шляхом, і таким чином ВІЛ проникає у всі прошарки населення – і благополучні, і неблагополучні.
З тих осіб, які перебувають на диспансерному обліку, 928 отримують антиретровірусну терапію, – розповідає завідуюча амбулаторно-поліклінічним відділенням ОКЗ ОЗ «Сумський обласний центр профілактики і боротьби зі СНІДом» Олена Панченко. – Вона допомагає значно покращити стан навіть тих пацієнтів, у яких ВІЛ був виявлений уже на 3-4 клінічній стадії. Вони повертаються до нормального життя, можуть працювати, і в цілому живуть стільки ж, як і люди без ВІЛ.
Але мова йде про щоденний прийом препаратів протягом цілого життя. Не всі погоджуються проходити лікування – найчастіше через страх розкриття статусу. Вони бояться клейма хворих, стигматизації суспільства. Є люди, які не зізнаються у своєму статусі ВІЛ-інфікованих навіть рідним – закон це дозволяє, хоча близьке оточення знаходиться в групі ризику і має обов’язково проходити обстеження. Приблизно 8-9% пацієнтів переривають лікування, а 13-15% з числа виявлених не звертаються до лікаря і не отримують лікування. За 10 років таких інфікованих у нас було 529.