Як розповіла Надія Михайлівна, вночі вона прокинулась від сильного тріску. Десь поряд пролунав вибух. Жінка підхопилася, розбудила чоловіка і вирішила вийти на вулицю, прислухатися до звуків, що порушують нічну тишу. Та як тільки схопилася за дверну ручку, вибух повторився. Сумніви одразу відпали, бо жінку відкинуло на сходинки веранди. Далі події розвивалися, як у страшному кіно, тільки тут, зараз і з ними – сімейною парою мирних жителів Студенка.

Не гаючи часу, Бокови у чому були вдягнені ледве встигли добігти до сараю, аж раптом на їхніх очах у будинок влучив снаряд. Це було пряме попадання. Чоловік Надії Михайлівни, спостерігаючи за тим, як палає родове гніздо, яке будував і облаштовував власними силами, поривався бігти боронити від пожежі. Та дружина зупинила, інтуїтивно передчуваючи, що атака не завершилася. Через кілька секунд четвертий снаряд впав на їхнє подвір’я – зайнялася автівка, уламки летіли і сікли всі господарчі споруди. Ще два вибухи з перервою в кілька секунд пролунали навпроти їхнього будинку. Через острах за власне життя, пара вирішила рятуватися в іншому місці – вони вибігли з двору, перетнули дорогу і сховалися за якимось дошками. Надія Михайлівна говорить, як тільки впали додолу, у хату знову прилетів снаряд. Останній, але вже було ясно – все майно горить синім полум’ям. Ще деякий час вони не наважувались вийти з імпровізованого укриття. Тим часом до їхньої оселі почали сходитися сусіди – важко навіть уявити, які думки у них були на той момент. Та коли їм назустріч вийшли Надія і Микола, вони з полегшенням промовили: “Живі, слава Богу!”.

Не чекаючи вогнеборців, люди кинулися самотужки гасити пожежу. Робили усе можливе, аби не допустити перекидання вогню на впритул розташований сарай. Але все нажите роками перетворилося в попіл. Речі, техніка, документи – не залишилося нічого.
“Це наше рідне село, рідна хата – ми все життя прожили там з чоловіком. Ми бачили, як люди виїжджають, але самі залишалися. Ми втратили все, але головне – Бог вберіг нас від смерті, ми живі. Ми дякуємо всім, хто рятував наш будинок. Особливу вдячність за чуйність, доброту висловлюємо родині Янчукових – це люди, які самі потребують допомоги через обставини, але вони не пройшли повз нашої біди. Дякуємо усім небайдужим людям за добре слово і підтримку!”, – ділиться Надія Михайлівна.

Нині постраждалих від нічної ворожої атаки прихистили у себе рідні, що живуть у Глухові. Але люди залишились без елементарних необхідних речей.

Для тих, хто має бажання допомогти матеріально, залишаємо номер картки АвальБанк:
4119 9710 1134 4266 Бокова Н.М.