На Сумщині подружжя з Лебедина засадило пагорб в селі тисячею тюльпанів
“Нас не буде, а тюльпани будуть”, так розповідає про пагорб у селі Пристайлове, засаджений восени цими квітами жителька Лебедина Оксана Мороз. Пів року тому під російськими обстрілами подружжя Мороз посадило біля своєї дачі понад тисячу цибулин тюльпанів. Чи прийнялися квіти та чому для жінки це є «місцем сили» – дивіться в репортажі Суспільного.
“Я сюди прийшла вимушено, але коли я тут залишилася, я зрозуміла, що це ото зараз всі кажуть модне словосполучення – “місце сили”. От для мене це не то, що про силу, а що коли ти йдеш від чогось поганого, попереду обов’язково буде щось гарне”, — розповідає Оксана Мороз.
Її “місце сили” хатина, розташована за кілька кілометрів від Лебедина і присадибна ділянка поруч із нею. Сюди, розповідає жінка, приїхала зі своєю дитиною після розриву стосунків з колишнім чоловіком. Було це 15 років тому.
“Коли ти робиш висновок, що краще іти жити своє життя, то ти шукаєш, де жити своє життя. І на той момент у мене не було можливості придбати якусь велику оселю. І я знайшла цю хатку, зв’язалася з родичами цієї жіночки Галини Василівни, дуже прекрасна людина, Царство Небесне. Її син дозволив жити, але каже: “Ну там уже ж 12 років ніхто не живе”, — згадує Оксана.
Покинута хата, відсутність світла, газу й води Оксану не зупинила. Приїхавши в нову домівку, жінка почала наводити тут лад.
“Хати не видно було, все заросло вишняками. І я навіть оцих яблунь, оці дві бачила, оцю не бачила, я навіть не бачила, що в мене отут є десь клинок, я не бачила, що бузок є. Тобто я його ще рубала, прорубувалася. Я два дні, та майже три, щоб попасти, ви ж бачите, як заходити сюди, то треба хату обійти. Я поки сюди дорубалася, щоб подивитися, чи там жити можна”, — говорить жінка.
Деякий час, каже пані Оксана, проживала в цьому будинку. Потім переїхала в Лебедин і почала використовувати його як дачу. А 10 років тому жінка зустріла коханого чоловіка Андрія і з ним розділила своє “місце сили”. Тут нині квітне бузок, яблуні та вишні. Вперше, показує жінка, пустила цвіт груша. Та найбільше, каже, мають на ділянці тюльпанів.
“Вони дуже давно тут ростуть. Це не ті, що там викопують, пересаджують. Років двадцять їх ніхто не викопував, але чаша велика. І ми зрозуміли: а навіщо щось видумувати, якщо можна досаджувати тюльпани. Он скільки землі, бери в траві і сади. Ну тож ми й насадили, он ці жовті. Посадили восени, не сподівались, що вони зацвітуть, але ж зацвіли, зацвіли”, — розповіла Оксана.
Пів року тому в пані Оксани виникла ідея засадити тюльпанами пагорб, розташований нижче городу.
“Саме тоді, коли прийшло це в голову, дуже багато було розчарувань. Заїжджаємо на базар. Я вже навіть не пам’ятаю по що. Чоловік в машині, я пішла. Дивлюся, на стаканчики продають тюльпани. Кажу: “Ну, давайте”. Вона начинає міряти. Я кажу: “Ну, ви кульочок зсипайте, а я буду понимать”. І там 13 стаканчиків отак раз-раз. Кажу: “Тепер ще поштучно по гривні. Добре, давайте і отаких, і отаких”. Вона каже: “О, Боже, я представила, яка це клумба буде”. А я кажу: “Не представляєте, це буде не клумба””, — ділиться жінка.
У підсумку, каже пані Оксана, вона купила пів відра цибулин тюльпанів. За її підрахунками – понад тисячу штук. Під час садіння тюльпанів, згадує жінка, почалися російські обстріли, та подружжя це не зупинило.
“Взриви почалися, «шахеди» літають. Зрозуміло, що ми на горі, що вони як летять, то це отам зривається, отам лебедів поганяли, лебеді літають. Я кажу: «Боже, люди ненормальні, якби мені хто-небудь коли-небудь сказав, що буде повномасштабка, а ми будемо під вибухами саджати тюльпани. А я кажу: “Навіть якщо зараз до нас прилетить, то тюльпани все одно виростуть. От це про стійкість нашого народу”. Блін, тут бомблять, а ці двоє, кажу, чудних, садять тюльпани на бугрі”, — зізнається пані Оксана.
Усі її ідеї, каже пані Оксана, чоловік Андрій не лише підтримує, а й повсякчас допомагає зробити “місце сили” ще кращим.
“Він оце в мене може сам замовити якісь рослини, їх отримати, приїхати і сказати: “А я уже посадив”. В нього, до речі, є план оцієї ділянки. У нього написано по сортах, де в нього що росте, як таке дерево, коли посаджено, все в нього є. Так що він у нас тут ландшафтний дизайнер, виконавець робіт, головний агроном і звичайно, що він мене надихає 100%. Це людина, яка мені дарує крила”, — каже жінка.
За її словами, нині посаджені восени тюльпани прижились та пустили пагони. А деякі й розквітли.
У планах подружжя на досягнутому не зупинятись і засадити пагорб тюльпанами повністю.
“В чому фішка оцього простору? Ви ж бачите, воно не огорожене. Отам же ж немає ніяких заборів. Отам є дорога. Кожен може прийти, будь ласка, понюхати ті квіти, зайти там, пройтись. Ніхто тут нічого не огражується і вообще. Ну поки ми живі – поки живі, ну поки оце ж ми тут і ходимо. Завтра нас не буде, а тюльпани будуть”, — додала Оксана.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ – там ми даємо оперативну інформацію