“Не виїхала, аби не кидати собак”. Сумські волонтери евакуювали з Харківщини жінку та її тварин
Пані Лариса із Куп’янська-Вузлового на Харківщині близько місяця чекала на волонтерів із Сум. Вони змогли вивезти її із селища разом з тваринами.
“Тільки, коли прийшли на роботу, ми зрозуміли, що все. Ми вже одразу стали окупованими”, – так почалося 24 лютого для Лариси.
З Сум вона переїхала до Куп’янська-Вузлового 10 років тому. В окупованому російськими військовими селищі жили пів року.
“Вони ходили по домівках, перевіряли документи, дивились, що там в будинку. До деяких йшли цілеспрямовано. Знали в кого діти, чоловіки служать в ЗСУ, роздягали при дітях жінок. Це те, що було поряд”, – розповідає Лариса.
Сильно обстрілювати селище російські військові почали на початку вересня – після того, як їх звідти витіснили ЗСУ, каже жінка. Аби заспокоїти себе, записувала все, що відчувала.
“Пишу, а ракети летять. Це найстрашніший звук у моєму житті. Я боюсь, мені дико страшно. Страшно було так, що я писала на домі — у мене так стіна відкрита, я на будинку писала: “Тут живуть люди, будьте милосердні”. А вже, коли зовсім страшно, коли сильно бомбили, будинок здригається, його отак трусить, ти лежиш – а тебе отак разом з будинком трусить — ставала на коліна перед дроном і говорила: “Будь ласка, мені страшно. Просто, будьте милосердні”, – говорить Лариса.
70% мешканців селища виїхали звідти. Втім жінка вирішила не кидати своїх собак – двох вовкодавів.
Її донька звернулась до сумської волонтерки Катерини Андрєєвої, яка і погодилась вивезти жінку разом із собаками. 18 жовтня їх змогли евакуювати.
“Взагалі в мене не було навіть питання – їхати чи не їхати евакуювати людину, – коли на вагах стоїть життя. Та всі знають, що я любитель собак і для мене це не було якоюсь проблемою. Ми десь місяць не могли її вивезти, бо складнощі були або обстріли, або ніхто з перевізників не хотів брати собак. Вони дуже великі і вони боялися”, – каже Катерина Андрєєва, волонтерка.
Але собаки перенесли дорогу спокійно. Вже у Сумах жінка зустрілась із донькою.
А прихистила її у себе разом із собаками волонтерка Тетяна Маркач.
“Чому ні? Місце поки дозволяє, у самої три собаки, шість котів, тому увійшла у становище. Я така людина – завжди поставлю себе на місце тієї людини. Потоваришували навіть з нею, дуже добра людина”, – говорить Тетяна та додає, що дозволить гостям жити у себе стільки, скільки їм це буде потрібно.
Сама ж Лариса поки відновлюється після пережитого. Знайшла для своїх тварин господаря та зможе їх навідувати.
Але наразі потребує металевих секцій для будівництва вольєрів.
“Щоб я була спокійна за них, що вони у надійному місці. Собаки великі, щоб це було безпечно не тільки для них, але й для оточення. А потім я хочу віддатись повністю онуку – водити його на заняття, на тренування. А далі я хочу влаштуватись на роботу. Не знаю, коли це буде, коли я вже прийду до тями”, – каже жінка.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ