Голова облдержадміністрації відвідав дві експозиції, які відкрилися в Конгрес-центрі Сумського державного університету. Перша – роботи київського художника Матвія ВЕЙСБЕРГА про події на Майдані, під загальною назвою «СТІНА», друга – фотопроект «Ми живі» підлітків з окупованих Мар’їнки та Красногорівки

Обидві виставки були ніби часовим продовженням однієї теми − боротьби українців за свій вибір, за свою цілісність. Одна − демонструє емоції людей, що стояли на Майдані під час Революції Гідності, інша − страх дітей Донбасу перед війною та їх надії на мир.

«Сьогодні ми протягом усього дня говоримо про учасників Революції Гідності та наших АТОвців, згадуємо про те піднесення, яке панувало в 2013 та на початку 2014-го років, і про війну, яка забрала зовсім молодих хлопців, цвіт нашої нації. І ці виставки об’єднують обидві знакові для України події, − зазначив Микола Клочко. − Їх автори − безпосередні учасники подій. Побачене вражає своєю реалістичністю».

Серія картин «СТІНА. 28.01 – 8.03.2014» − це зображення того, що художник Матвій Вайсберг бачив на власні очі.

«Я був на Майдані, я відчував, що маю зробити ці картини. Робив їх протягом 40 діб. Тут ви бачите 28 картин, хоча їх мало бути 32, але, скажу відверто, я просто не витримав. Намалював останню 28 картину і все», − говорить художник.

Ця серія картин експонувалася у багатьох містах України, а також у Варшаві та Лондоні. Тепер її можуть побачити і жителі Сумщини.

Поруч ще майже півсотні світлин підлітків з прифронтових територій. Автори – 8 юнаків та дівчат. Ця виставка має красномовну назву − «Ми Живі!»

«Коли ми побачили цей проект, то були вражені до глибини душі: наскільки дитячі фото можуть бути кричущими і глибокими, хоча їх автори − звичайні, на перший погляд, підлітки, − говорить співорганізатор проекту Анна ЛЕДНЬОВА. − Просто їх секрет в тому, що автори знімали жахливу реальність, те, що навкруги в окупованих містах. Ми вирішили, що повинні їм дати шанс вийти з цієї реальності, показати ці світлини в мирній частині України своїм же ровесникам і розвиватися далі, отримати дорогу в інше життя».

Перші ж із світлин зображують школу №1 у місті Красногорівка, яка знаходиться на лінії розмежування. У неї неодноразово попадали снаряди. Але діти і вчителі цієї школи не втрачають надію, що ці руїни знову стануть їх школою і малиновий перелив дзвоника знову покличе їх на урок.

Про те, як велися зйомки в цій школі, розповіла одна з авторів виставки Анастасія ТРОФИМЕНКО: «Щоб створити ці фото, ми разом із професійним фотографом були у приміщенні зруйнованої війною школи і вчилися фотографувати. Наша мета − довести всім, від заходу і до сходу, що МИ ЖИВІ!!!»

Дівчина і зараз із родиною живе в окупованій Красногорівці. Півроку тому один із снарядів впав за метр від їх будинку. Понад усе на світі дівчинка боїться за свою маму і маленьких братиків. Саме їх життя для неї найдорожче у світі.

«Я був і у Красногорівці, і у Мар’їнці, коли відвідував з гуманітарним вантажем бійців АТО і бачив особисто, який там жах, − розповів Микола Клочко. − Зруйновані будівлі, розбиті дороги, напівзнищена інфраструктура. Але попри все саме в очах дітей я тоді побачив більше віри в майбутнє, більше надії, ніж у будь-яких дорослих. Такі виставки допомагають усім нам зрозуміти, якою насправді є війна, що вона зовсім поруч. І біль в очах героїв цих світлин − це наш спільний біль».