“Необмежено придатна”: історія сумської військовослужбовиці, яка нині служить у ТЦК
Реабілітолог, бойова медикиня, учасниця бойових дій, студентка – все це про сумчанку Юлію Вітковську. До війни вона працювала у лікарні. Після повномасштабного вторгнення захищала українські позиції у Бахмуті та Вугледарі. За цей час Юлія встигала і воювати, і навчатися. Нині жінка працює у територіальному центрі комплектування в Сумах. Про власну службу розповіла кореспондентам Суспільного.
На військовій формі сумської бійчині Юлії Вітковської, трохи нижче плеча – імпровізований шеврон: “Необмежено придатний”. Ці слова, вважає жінка – про неї та про тих, хто зараз перебуває в лавах Збройних Сил.
Юлія Вітковська. Фото з особистого архіву
“Всі ми, на жаль, стали необмежено придатними. Це доволі символічно, бо замінити нас нікому. Ні на ротації, ні на захо́ди бойові, ні на службу в тому ТЦК, ми працюємо без вихідних. Мене так веселить питання: “А як ти живеш, а в тебе особисте життя є?”. Я кажу, що в ЗСУ немає особистого життя”.
З перших годин повномасштабної війни Юлія захищає українську землю. Допомагала пораненим під час обстрілу Кадетського корпусу у Сумах 24 лютого 2022 року. Потім, у складі 58-ї бригади, воювала на Донецькому напрямку. Після Бахмуту та Вугледару Юлія служила на Чернігівщині, там пройшла військово-лікарську комісію. Зараз несе службу у територіальному центрі комплектування. Серед обов’язків – роздавати повістки чоловікам: “Як реагують чоловіки? Мабуть, чоловікам пофіг на те, що я жінка. Я ж така не одна на повістках. В принципі, людям потрібно єдине: не чіпайте мене, я – “мамина черешня”, мені не можна. Коли, наприклад, я повертаюсь зі служби додому, десь в місті зупиняюся кави попити на ходу, я дивлюсь на цих “супер качків”, які також сидять з лавандовим лате, спілкуються, посміхаються, щось обговорюють. І у мене така асоціація — а хто з нас мужик?”.
Юлія Вітковська. Фото з особистого архіву
Випадків того, як чоловіки уникають спілкування з представниками ТЦК, говорить Юлія, має безліч.
Ідемо: поліцейські і нас двоє. Універмаг “Київ”, ми на стоянку заходимо, попереду – двоє чоловіків. Я бачу, що один з них підіймає очі в мою сторону, бачить, що ми йдемо назустріч, хватає за руку друга, вони розвертаються і йдуть в протилежному напрямку, з того, звідки вони йшли. Я смикаю свого колегу за руку: “Глянь, кажу, захисники пішли!”. Просто комічно! Коли бачать людину у формі, вони просто тікають!
“В армії не лише штурмовики. Це помилкове бачення, коли людина собі в голові малює, що їй видали бойову повістку – і відразу відправлять в штурмовики – це так не працює. Це як в суспільстві. Не кожну людину поставлять на керівну посаду, бо не кожна людина може керувати. Не кожна людина може штурмувати. Є люди, які гарно куховарять, я таких знала по службі. Є люди, які дуже швидко впораються із написанням якогось рапорту, в них все чітко. Є люди, які будуть копирсатися в видачі того ж одягу, хтось буде ремонтувати машини, хтось чистить зброю, хтось щось рахує. Це також робота! Не всі будуть штурмовиками!”, – переконана жінка.
Іноді, додає, чоловіків доводиться переконувати. “Доводиться спілкуватися не просто сухо, а якісь наводити приклади, намагатися будити в чоловікові чоловіка. Чесно — не спрацьовує. Мабуть, прокинуться, коли прилетить в кожен двір. Перше було що? Переляк у 2022 році, потім – пуф, і на зараз відповідь: “А я вас туди не посилав”. І ще – “Це не моя війна. Ви її почали, ви її і закінчуйте”. Як ти будеш реагувати, коли в умовне селище чи місто зайде ворог і на твоїх очах буде ґвалтувати твою дружину, різати на шмаття твою дитину, що ти будеш робить?” На що було сказано, що коли зайдуть – тоді я піду”, – пригадала Юлія.
Юлія Вітковська. Фото з особистого архіву
Водночас військовослужбовиця вважає, що в цьому випадку “метод кнута” не спрацює. Він лише відлякує тих, хто зараз не служить.
“Я зараз кажу як людина – не як військовий. На жаль, держава дає дуже мало гарантій людям. Якби людина йшла в Збройні сили України з абсолютної впевненістю в тому, що вона отримає все те, що їй обіцяно, не дай Боже, з нею щось станеться, вона отримає все належне. Якщо вона загине, її родина буде забезпечена всім, чим тільки можна. Якби це було так, якби люди відчували, що держава про них піклується, можливо, в людей була б інша думка. Не було б так страшно”.
Юлія додала – у людей є свої страхи стосовно служби в армії. “Ну, наприклад, піду я у військо. Гранатометником. Не дай Боже, зі мною щось станеться. А чи держава мені допоможе? Чи держава нарахує мені виплати? Чи дасть мені держава вчасно УБД? Своє, наприклад, я вигризла зубами – і якби я не гризла, я б його не отримала. Я знову і знову кажу, що я туди йшла не за УБД, не за грошима, не за зарплатнею. Я туди йшла, бо я розуміла, що тут живе моя родина – і ця вся нечисть може прийти до мене – ось вона, в принципі, на порозі стоїть. Але якщо держава мені щось гарантує – вона повинна розшибитися, але дати своєму військовому, солдату, сержанту, все те, що вона винна. Якби у людей була в цьому впевненість – був би зовсім інший варіант. Це моя думка, як людини”.
Юлія Вітковська. Фото з особистого архіву
У Сумському ТЦК Юлія служить останні 9 місяців. Перші місяці вдома були емоційно складними, згадує бійчиня: засинати не під звуки вибухів було важко. До цього додавалися думки про повернення на фронт: “Перші декілька місяців мене рубало-рвало на клоччя, я щось шукала, я була в пошуках. Це зараз трошки сіла на “п’яту точку”, тому що я розумію: якщо всі звідси кудись, а тут що? Ну ось такий стан дежавю”.
Юлія Вітковська. Фото з особистого архіву
У особистому архіві Юлії збереглися фото та відео з позицій Бахмута та Вугледара. А під час одного з обстрілів Сум в березні 2024, згадує, ніби знов відчула себе на бойових позиціях Донбасу: “Перший вибух я почула вдома. Дежавю! Мені син каже: “Мам, чуєш запах?”. Отой знайомий запах, що був там, я вже відчула, стоячи на порозі свого дому. Тут!”.
До початку повномасштабної війни Юлія вступила до магістратури, спеціальність “Публічне управління та адміністрування”. Жінка одночасно виконувала військовий обов’язок та отримувала знання. Нині вона закінчила навчання. На питання про майбутні плани, говорить – служитиме й надалі. А також, додає, чому б не піти вчитися ще.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ