Сумчанин про туалети в потягах “Укрзалізниці”: “Як жінкам в них, пардон, ходити?”
Сумчанин Олександр Бортник поділився у Фейсбуці своїми враженнями від подорожі в поїзді “Лисичанськ-Ужгород”. Найбільший подив у пасажира викликала не сіра постільна білизна, порвані ковдри чи протяги з вікна, а туалети із повною антисанітарією:
“Люблю подорожувати. Автомобілем, потягом, літаком, на лижах, на вєліку і навіть трохи пішки. Але залізничний транспорт для мене є найулюбленішим. Багато-багато днів, тижнів та навіть місяців наїздив я залізницею. З самого дитинства. З народження практично 
🙂) (хто в тємє-зрозумів). Мені завжди подобалось їздити. Як тільки ми сідали у вагон, я залипав до вікна, і для мене більше нічого не існувало-лише картинка у вікні, пробігаючі повз дерева, мости, ріки, поля, ліси, села й міста. Я задивлявся в ті вікна до дир, навіть коли сідало сонце і вже було темно, я міг вдивлятися в ледь помітні сілуети дерев. Швидкість та ритмічний стукіт колес просто зачаровували мене. Засинаючі під звичний гуркіт, я прокидався на зупинках, й знов засинав як тільки починали їхати. Відірвати мене від вікна могла лише їжа 🙂) їсти в дорозі – то взагалі кайф! Як наріжеш тої ковбаски, дістанеш помідорок, а до них варені яйця та/або домашні котлетки, на станціях десь купиш ароматної вареної картопельки, все це з зеленою цибулькою..
Українців, як і китайців/корейців, завжди можна було вираховувати за запахом у вагоні. Тіко з тією різницею що від кітайців/корейців нічим було дихати через їхні спеції, то наших відрізнялись запахом домашньої їжи-ковбаски, котлетки, картопелька, зелена цибулька, петрушечка, курятинка чи свининка… колись було, їхали десь, везли з Сум яблука. Запаааах…. на весь вагон, що аж бідні провідники слинами давилися поки ми їхали 🙂)
А ще любив пити чай. Мммм… Підстаканники, цукор сумського КРЗ (до речі)…
Багато чого можна розповідати. Країна була інша, але вагони залишились ті самі… отримавши у спадок від совка одну з найбільших залізниць у світі, так й досі ненавчилися хазяйнувати як слід… Вагонний парк майже не оновлюється, добре, якщо ремонтується. Треба ставити пам’ятники німецьким вагонобудівникам за такі міцні вагони, які й досі їздять з 80х та навіть 70х років минулого століття…
Та ладно б лише вагони… Отримав сьогодні білизну.
Ну, за виглядом скоріш “сіризна”, бо таке.. сірого кольору… таке враження, що її прали якось або без прального порошка, або була брудна вода тиждень без заміни в пралці, або х.з… або її просто кидали на брудну підлогу й потім збирали тракторцем до купи… ну й плями на додачу… збс білизна. Одіялка гарненькі, але також потребують ремонту..
Вагон старий-старий, але після недоремонту – з вікна дме, опалення нерівномірне по вагону (з одного краю в купе тепліше, з іншого свіжіше. Швидкий потяг, колись “преміум-клас” залізничного транспорту.
Але все одно, полюбляю я це. Такі дрібниці мені настрою не зіпсують. А ось тим, хто з дітьми, жінки… тим пєчалька.. антисанітанітарія, однако. Цікаво, чи доживем ми з вами до того часу, коли ЛЮДИНА буде головною, і саме для ЛЮДИНИ, з повагою до неї, й буде весь наш сервіс, послуги та взагалі сутність життя.
Знаєте, чого не розумію й досі в наших потягах… туалети. Як жінкам в них, пардон, ходити??? Для мене й досі загадка..
П.с.: подорожуйте, виачайте нашу чудову неньку, бо ми її зовсім не знаємо.
П.с.2: головний “золотий запас” України – люди! Провідники – чудові!
П.с.3: потяг Лисичанськ-Ужгород”.