Світлини котів з прикордоння: як готують четвертий благодійний “Пухнастий календар” від притулку DimPets
У Сумах вчетверте готують благодійний “Пухнастий календар” від притулку DimPets. Цьогоріч на світлинах – коти з прифронтових громад та визначні місця міста, говорить сумський волонтер Іван Міненко. Як народжується календар та як склалися долі пухнастих вихованців притулку – дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Кішка Афіна позує для фото. Поруч із нею фотографуються Меліса, Хагрід, Харитон. Вони – моделі благодійного “Пухнастого календаря- 2026”.
Всі тварини – мешканці сумського притулку DimPets, каже волонтерка дома котів Маріанна. Дівчина, говорить, прийшла сюди вперше у 2024-му, під час масованих атак області – і залишилися.
“Історія дому котів почалася з трагедії на Каховській ГЕС. Тоді був величезний потік котів і було вже нікуди їх приймати. І Ваня ухвалив рішення, що треба робити окремий будинок котів. Потім друга хвиля була, коли почалися оці масовані атаки на нашу Сумщину, тоді ми приймали з Білопілля, Миропілля, Краснопілля, Осоївки – з прикордоння. І тоді теж було дуже-дуже багато котиків. Був день, коли 15 зразу приїхали, було коли більше. І якраз я так і з’явилася. Моя подруга побачила в Instagram запит на допомогу, що потрібні волонтери”, – пригадує дівчина.
Благодійний календар волонтер і засновник притулку Іван Міненко друкує четвертий рік поспіль. Каже: цього разу вирішили поєднати світлини котів із фотографіями визначних місць Сум, аби показати місто тим, хто купує календар з інших регіонів.
“Багато хто за кордоном, багато хто взагалі не із Сум, ніколи тут не був, тому це буде цікаво, бо все одно ми тут, ми пишаємося своїм містом”
Для фотосесії обирають найбільш контактних котів. Але, каже Іван – чотирилапих моделей завжди більше, ніж місяців у календарі.
“У котиків є велика проблема для позування, вони не хочуть позувати, коли це треба, а позують, коли це не треба. Тому для нас в цьому році якраз така ідея, що котики будуть поєднані з іншими фотографіями”, – пояснює волонтер.
“Їх виносять з їхньої кімнати, переносять в іншу і саджають на якусь білу холодну штуку і це не дуже для них прикольно. Але правильний смаколик – і все вони роблять, і мордочкою світять, і все в них добре”, – додає Маріанна.
Передзамовлення на календар відкриті, говорить Іван. Його купують для себе й на подарунки – дехто замовляє по кілька примірників, каже Маріанна.
“Всі гроші від календаря йдуть на потреби котиків. Навіть ті люди, які не можуть собі взяти у нас котика, вони беруть таким чином котика у вигляді пухнастого календаря, дивляться на нього круглий рік”
У притулку нині понад 80 котів. Усі стерилізовані й вакциновані. Щомісяця – витрати на корм, лікування, наповнювачі та зарплати працівникам. Частину потреб, каже Маріанна, покривають благодійники, але, додає, борги за лікування чотирилапих нині сягають десятків тисяч гривень.
“У нас зараз 44 тис. грн боргу. Ніколи не знаєш, коли хто захворіє, і сталося так, що вони набралися і ми не встигали їх погасити. Ми дуже-дуже вдячні, коли навіть якихось там от десяточки понакидали і вже за день воно накопичується і це прям дуже відчутно”, – говорить волонтерка.
Більшість котів сюди потрапили з прифронтових громад Сумщини, Донеччини, Луганщини. Кожен має свій характер і свої особливості, ділиться Іван. Додає – Меліса, наприклад, любить водні процедури.
“Вона завжди у нас сидить в раковині і чекає, коли їй відкриють водичку. І вона взагалі так зустрічає усіх людей. Поки що… ну диви яка! (Меліса пручається – ред). Поки що вона не знайшла ще свого власника. Меліса! (Меліса продовжує пручатися – ред.), з таким відео і не знайдеш! Але я думаю, що ми скоро знайдемо, бо вона дуже контактна (Меліса остаточно вивертається з рук – ред.). Ну ти подиви, яка противна. Не попадеш в сюжет, значить, будеш себе так вести”, – жартує Іван.
Інша пухнаста модель – кіт Хагрід. Чотирилапому понад 10 років. Як і Меліса, кіт поки що не знайшов свого хазяїна.
“Його викинули якраз під час повномасштабного вторгнення. Він був непридатний до життя на вулиці, потім ще, звичайно, захворів. Ми його ледве зловили, потім трішки підлікували”,
Харитон втік з переноски під час транспортування. Наступні два дні, розповідає Іван, просидів при мінусовій температурі на дереві.
“Ми не могли зняти, викликали і ДСНС, і всі вишки, що були б в нас в такому місці. Тому, коли він вже зовсім закалів, він впав, але слава Богу, витримав. Ми його відразу забрали”, – пригадує волонтер.
Котам потрібен прихисток і надалі, говорить Іван, тому у найближчих планах – розширювати притулок. Роботи, додає, багато – через це чотирилапим не вистачає уваги.
“Раніше до нас частіше приходили, бо якраз котикам дуже не вистачає, бо ми тут приходимо, ми займаємося справами. Ти там когось погладив, погрався, але це трішки, їм потрібно більше уваги й, на жаль, у нас не вистачає на це часу. Приходьте, ми завжди раді!”
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ