Троє братів із Глухівщини – Сергій, Володимир та Андрій боронять рідну Україну. Їх історією поділилися у Східному регіональному управлінні Держприкордонслужби України.

Наймолодшому з них, Андрію – 39 років. 2008 року він закінчив Глухівський національний педагогічний університет ім. Олександра Довженка. Починаючи з 2009 року, отримавши рекомендацію від керівництва вишу, почав працювати викладачем з фізичного виховання.

Під час мобілізації у 2015-2016 роках Андрій був призваний на військову службу до однієї з бригад ЗСУ, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції на Сході України. Він був артилеристом, захищав Маріуполь, Волноваху. Демобілізувавшись, Андрій продовжив викладацьку діяльність в рідному університеті. 2021 року Андрій приєднався до лав Держаної прикордонної служби України. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Андрій у складі зведеного прикордонного загону від Сумщини, брав участь у захисті й обороні міста Чернігова. Наразі боронить державний кордон на Сумщині.

Найстаршому з братів, Сергію – 45 років. У 1998 році, після завершення навчання в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі Сумського національного аграрного університету, його призвали на строкову військову службу до лав Прикордонних військ України, під час служби уклав перший контракт. 2003 року, звільнившись в запас, Сергій працював на різних роботах, а у 2009-му вирішив повернутися на військову службу в прикордонне відомство. Вже понад 20 років проходить службу в підрозділах Сумського прикордонного загону. Разом з меншим братом Андрієм брав участь у захисті й обороні Чернігова.

Середньому брату, Володимиру – 42 роки. У 2005-2006 роках він проходив строкову військову службу у Внутрішніх військах України. Після звільнення в запас працював в одній з дорожньо-будівельних організацій, будував та ремонтував дороги у Хмельницькій області.

У 2022-му, з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Володимир мобілізувався до ЗСУ. У складі однієї з бригад брав безпосередню участь у боях за Авдіївку. Влітку 2022 року, захищаючи Красногорівку, Володимир отримав осколкове поранення в ногу, внаслідок чого, аби врятувати життя, лікарям довелося її ампутувати. Після проходження реабілітації, Володимир веде активний спосіб життя. Наразі працює спеціалістом відділу культури, молоді і спорту однієї з селищних рад на Сумщині. Є ініціатором й бере активну участь у наданні волонтерської допомоги підрозділам Сил оборони України, які виконують завдання на державному кордоні рідної Сумщини.

У всіх братів є спільне захоплення – грати у футбол. Любов до футболу усім трьом синам ще з дитинства прищепив батько. Свого часу усі троє були гравцями футбольного клубу «Спартак Глухів».

Володимир, попри втрату ноги, продовжує грати в найулюбленішу гру. Сьогодні Володимир займається футболом у Києві, тренується за збірну України для осіб з ампутацією. Торік брав участь у міжнародних змаганнях в Бельгії.

На початку вересня цього року, перебуваючи у Празі, з метою підтримки збірної України у матчі Ліги націй 2024-2025, Володимир розгорнув прапор України із закликом підтримати рідний край і звільнити полонених прикордонників.

Усі троє братів мріють про найскорішу Перемогу, кожен прикладає для цього максимум зусиль, а ще – грати у футбол у мирній Україні.