“Це – друге життя”. Як працюють медики “швидкої” на прикордонній Білопільщині
Хвилина на збори, ще кілька – на те, щоб доїхати на виклик – так зазвичай працюють фельдшери Білопільської підстанції екстреної допомоги. Це – медики, що рятують хворих й у тихі години, й з-під обстрілів.
За нормативами, за словами медикині Карини Гмиренко, мають 10 хвилин, аби встигнути на виклик по Білопіллю, 20 – по найближчих селах.
На одній з машин “швидкої” – сліди від уламків. Її пошкодило під час обстрілу міста, розповів старший водій, а також екстрений медичний технік Олександр Котляр.
“Ми стояли на крильці, а воно щось гуде-гуде, було дуже низько, хмарно, піднімаю голову – і бачу здоровенні “хвости” просто над головою пролітають. Чесно кажучи, ми й поприсідали”, – пригадав чоловік.
Білопілля російські війська обстрілюють майже щодня, тож бойові виклики – найважчі, розповів ще один водій Олександр Коломійченко: “Їдемо туди, де немає толком укриттів. Коли ведеться обстріл, поранені, це важко”.
Найбільше ж чоловіку запам’ятався інший виїзд у прикордоння – до породіллі. Ця історія має щасливе закінчення:
“Півтора кілометра до кордону – все прострілюється, всі бачать, а їхати треба. Породілля – води вже відійшли. Народжували ми посеред поля. Горіло тільки світло у салоні”.
Зазвичай бригада “швидкої” складається з водія та фельдшера, розповіла фельдшерка Карина Гмиренко. Цим же складом виїжджають й на “бойові” виклики: “Питаємо у рятувальників безпечне місце, оглядаємо хворих. Якщо це обстріл – вдягаємо каски та бронежилети”.
Бронежилетів мають кілька видів, залежно від статури медика. Бронежилет і каска Руслана Короля, одного з наймолодших спеціалістів в команді, важать понад десять кілограмів: такі “обладунки” стали для нього звичними, поділився медик.
Працювати було б зручніше без касок, вважає Римма Головач. Жінка працює фельдшеркою понад 20 років. На “обстрільні” виклики їй доводилося виїжджати частіше за інших: “Важкувато. Тому що робота копітка. Треба і рану, і вену”.
Загалом у команді “швидкої” 40 людей, розповіла старша фельдшерка Наталія Цесар. Серед них 19 водіїв, 17 фельдшерів, а також молодші медичні сестри. “До нас відноситься Улянівка, Миколаївка, Ворожба. Дві бригади в Білопіллі працюють”, – розповіла фельдшерка. Найбільший стрес для медика – чиясь смерть під час виклику, поділилась Наталія.
Фельдшерка Римма Головач згадала один з останніх виїздів: “Вивезли з Рижівки хворого, який мав поранення черевної порожнини, майже несумісне з життям, трошки не довезли — помер. Передивилася кожну свою дію – чи правильно, чи не правильно щось зробила. Навіть додому приходиш і все передумуєш, і все через себе це пропускаєш”.
На роботі медик проводить майже весь час, говорить старша фельдшерка Наталія Цесар. Жінка вважає, що цією професією лікар має жити: “Це – друге життя. Вдома – одне життя, хоча я вам скажу: роботою кожного з наших працівників живе і їхня сім’я. Це ніхто інший не зробить. Це треба робити”.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ