У сім’ї Мінченків із Білопільщини – 14 дітей
В атмосфері любові, уваги та довіри зростають діти родини Світлани та Олександра Мінченків із Річок.
Пані Світлана народилася і виросла в Коршачині, там нині живуть її батьки. Певний час подружжя Олександра та Світлани проживало в Сумах, а 2007 року разом із чотирма дітками приїхало у Річки. Двоє старших дочок залишилися будувати своє життя в місті. 2008 року у родині народився найменший син. А трохи пізніше, у тому ж 2008, Світлана та Олександр вирішили подбати й про інших дітей, тож родина поповнилася першою прийомною дитиною, пише bilopillia.city.
«Напрочуд дружна багатодітна сім’я», – так говорять односельці про родину Мінченків. Загалом, Світлана та Олександр мають 14 дітей. Серед них – і ті, яких пані Світлана народила, і ті, для кого вона стала справжньою мамою пізніше. Та усіх їх вона, разом зі своїм чоловіком Олександром, огортає любов’ю і турботою, даруючи щастя зростати у дружній, великій родині. На сьогодні поруч із батьками живуть семеро діток, ще семеро, вже повнолітніх, проживають окремо, хтось має власні родини. А ще Світлана та Олександр радіють своїм чотирьом онукам!
Родина займається благодійністю – допомагає малозабезпеченим багатодітним сім’ям громади як матеріально, так і підтримує морально. На свята організовують їм театралізовані концертні програми, адже діти Мінченків ще й мають неабиякий хист до аматорського мистецтва.
Про родину Мінченків і, зокрема, про пані Світлану, нам розповіла вчитель початкових класів Річківського ЗЗСО І-ІІІ ст. Тетяна Миколаївна Ленгер:
– У моєму класі в різний час навчалися діти Світлани Геннадіївни. Її дітки завжди охайні, доглянуті, мають усе необхідне для школи, постійно виконують домашні завдання, стараються.
Вона ніколи не ділила своїх дітей на рідних і прийомних – для неї рідні всі і ставлення до всіх однакове та справедливе: чи зароблять вони похвалу, чи отримають зауваження.
Олександр та Світлана залучають усіх діток до спільних справ із самого дитинства: і квіти вирощують разом, і суницю збирають, і господарство тримають. Тато на власному прикладі навчає хлопців виготовляти речі з дерева: столики, стільчики. Та й відпочивати Мінченки вміють! До карантину і щедрували разом, і приїжджали у табір відпочинку зі своїми святковими програмами, іграми, конкурсами, подарунками…
Варто сказати, що таких мам, як пані Світлана, треба ще пошукати. Мені пощастило бути знайомою з нею. Завжди активна, включається у життя школи та села з великим задоволенням. Чи то будуть якісь заходи, чи організація свята – вона ніколи не стоїть осторонь: показує дітям приклад, підказує, підтримує і порадою, і матеріально… Крім того, свого часу Світлані Геннадіївні односельці доручили представляти їхні інтереси у владі, обравши її депутатом районної ради. А ще пані Світлана сама їздить за кермом сімейного авто! Чи треба у справах, чи дітей відвезти до школи та забрати додому…
Олександру та Світлані хочу побажати здоров’я і терпіння, бо виховати стільки дітей – це велика праця та серйозна відповідальність. Кожному приділити увагу, до кожного знайти власний підхід і подарувати частинку себе…