Бойко Олександр Васильович народився і виріс на Житомирщині, згодом переїхав до Тростянця, де останні сімнадцять років жив, працював на підприємстві «Конард», та створив сім’ю.

На захист своєї Вітчизни Олександр Бойко став свідомо, за власним бажанням, бо пережив у Тростянці разом зі своєю сім’єю окупацію, й на власні очі бачив, як страждали тростянчани від воєнних злочинів росіян. Він не зміг стояти осторонь біди, що прийшла на нашу землю, й пішов захищати рідну землю. Спочатку служив у роті охорони Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки, згодом – стрільцем-помічником гранатометника механізованого батальйону 32-ої окремої механізованої бригади.

Побратим загиблого героя Сергій розповів: життя Олександра обірвалося 5 січня 2024 року в Куп’янському районі на Харківщині. Під час штурмових дій Олександр Васильович у нерівному бою з переважаючими силами супротивника отримав поранення, несумісне з життям. За життя старший сержант Олександр Бойко був мотивованим, вірним присязі, патріотично налаштованим та безстрашним воїном, взірцем для усіх побратимів.

«З перших днів служби Олександр Васильович Бойко зарекомендував себе надійним бойовим побратимом, відрізнявся стійкістю характеру, силою духу. Він був для нас старшим другом, надійним товаришем, вірним побратимом. На жаль, він повернувся назавжди додому на щиті. Біль цієї втрати неможливо загасити», – промовив на траурному мітингу лейтенант Владислав Заброда – офіцер Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах