У Білопільському волонтерському центрі за день з-під рук майстринь з’являються до 40 кв.м маскувальних сіток. Наразі, кажуть волонтери, плетуть їх за новою технологією, яку освоїли не так давно. Також для фронту тут збирають гроші на автомобілі, дрони і тепловізори.

Пані Лариса – найстарша з волонтерок. Вона – мама Сергія Долуди, голови волонтерського центру. Жінка пам’ятає точну дату, коли вперше прийшла сюди і стала до лав волонтерів — 29 серпня 2018 року. “Дуже тяжко, коли наші сини гинуть. Я захищаю своїх і хочу, щоб наші всі прийшли живими, тому я і тут. Мені не байдуже, що робиться там. Для захисту своїх солдатів ЗСУ я тут знаходжусь”, — говорить жінка.

“Ми пенсіонери, виділяємо час кожен день. У нас немає вихідних: ні суботи, ні неділі. Тим паче зараз такий час. Ми допомагаємо чим можемо”, — ділиться волонтерка Валентина Гурин.

17 липня волонтерський центр зазнавав втрат: під час обстрілу Білопілля російською армією загинула Тетяна Лєбєдєва, яка постійно тут працювала.

Зі світлини на столі жінка досі дивиться на своїх колег. Світлана Федоренко, переселенка з Куп’янська, була її близькою подругою. “Наше село розбили вщент, 40 кілометрів просто немає. Мене сюди забрала донька. Коли я приїхала, я три місяці плакала. Просто сходила з розуму. Моєї області просто немає. Донька порадила мені прийти сюди. Так я ходжу другий рік сюди. Я тут ожила, знайшла друзів”, — розповідає Світлана.

Як білопільські волонтери допомагають фронту

Волонтерство як явище зародилося в Білопіллі в березні 2014 року, згадує Сергій Долуда. А волонтерський центр з’явився у 2018 році. Коли ж почалася повномасштабна війна, чоловік залишив роботу і повністю присвятив себе волонтерству.

“З самого початку, з 2018 року, в цій залі було виготовлено понад 35 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток. Ми рахуємо в метрах, бо в кількості неможливо рахувати. Сітки бувають різних розмірів. Найбільший розмір був 9 на 15 метрів – це для накриття великої артустановки. Крім цього, у нас існує швейний процес. Ми шили тут одяг, кікімори, подушки, ковдри”, — розповідає Сергій.

Крім цього, білопільські волонтери збирають гроші на автомобілі, дрони і тепловізори і регулярно передають їх на передову.

Білопільському центру, говорять волонтери, потрібні робочі руки та допомога грошима і продуктами, тож новим помічникам тут, за 7 кілометрів від державного кордону, завжди раді.

suspilne.media

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах