Як живе чоловік, який оселився на Сумщині подалі від людей
Володимир – колишній мешканець Харкова з мільйонним населенням, зараз живе на самоті у малолюдному селі на прикордонні Сумщини. Як влаштував свій побут – розповів Суспільному.
“Я хочу сам жити. Я маю на це повне право, ніхто не заборонить мені”, – говорить мешканець прикордоння Володимир.
Чоловік живе у малолюдному селі на прикордонні Сумщини. Окрім нього тут мешкає ще подружжя пенсіонерів, їхня садиба на іншому краю єдиної у селі вулиці. Чоловік розповідає: переїхав сюди 20 років тому з Харкова. Про причини усамітнення говорити не хоче.
“Якщо коротко – все життя я хотів (усамітнення – прим. ред.)”, – каже Володимир.
За його словами, у Харкові працював термістом, займався обробкою металу. Після того, як оселився у селі, завів господарство. Говорить, колись тримав 15 телят, тепер тільки кури і три овечки.
“Вони як ручні, набагато розумніші за людей, набагато, вірите? Вася, йди сюди!”, – додає чоловік.
Вівці вільно ходять по садибі, пасуться на городі. Тут Володимир вирощує овочі, каже, на зиму вистачає і навіть залишається.
“Тут у мене 4 сотки, було багато, важкувато. Помідори то зимові, спеціально привезли мені”, – пояснює чоловік.
Три дні тому у господарстві Володимира сталося поповнення: собака Чіта народила цуценят.
“Бач які красиві? Двох народила. Рано вранці прокинувся, нагодував, напоїв, дрова приготував, води приніс, риби пішов наловив”, – згадує Володимир.
Рибу ловить у невеликій річці, що протікає за городом. Каже, раніше подобалися піскарі, але останнім часом вони зникли.
“Щось з річкою трапилося. Доводиться щук ловити і карасів. Ну я не люблю їх”, – пояснює Володимир.
Газу тут немає, чоловік заготовляє собі дрова.
“Привезли два з половиною куби, а так де збереш, а це гроші якось раз дали трішки”, – додає чоловік.
Щороку Володимир збирає врожай горіхів, дерево росте у дворі. В цілому, власного господарства на життя вистачає, говорить чоловік. Можна замовити щось в магазині, коли сюди заїжджають люди із сусідніх сіл, але, каже Володимир, робить це нечасто.
“Що можна замовити в магазині, поясни мені. Якщо в тебе м’ясо є, сіль є, то хліб самому розуму хватить спекти: кілограм борошна, ложку дріжджів, п’ять яєць кинув, 400 грамів молока – і дві булки хліба вийде. Хліб влітку, а взимку сам печу його. Борщ, суп, люблю гаряче. Хочу – шматок м’яса з’їм, курку засмажу”, – говорить житель прикордоння.
Володимиру 66 років. Говорить, за медичною допомогою ніколи не звертався.
“Я за життя не з’їв ніякої таблетки, ото нога тільки підвела, а так нормально все, я не знаю ліків ніяких”, – каже чоловік.
Родичів у Володимира немає, садиба, в якій він живе, належить його старому товаришу, який іноді теж приїжджає.
“Добре мені самому. Приїздить мій товариш з Харкова, в якого я живу, приїздить його жінка, онуки”, – говорить чоловік.
Село, в якому живе Володимир, розташоване за 14 кілометрів від російського кордону. Але обстріли чоловіка не лякають. Каже, тут йому спокійно і комфортно.
“Просто мені місто набридло, хотілося спокою, і тут я отримую величезний спокій”, – каже чоловік.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ