“Знати минуле важливо, аби проєктувати майбутнє”. Історик Євген Мурза про закриті та зруйновані кладовища у Сумах
Знати минуле важливо, аби проєктувати майбутнє. Так про роль історії говорить Євген Мурза. Чоловік називає себе історичним мотиватором та пропагандистом. Одна з тем, яку досліджував історик — закриті та зруйновані кладовища у Сумах. Де у місті були цвинтарі та чому про них мало що відомо?
Євген Мурза розповідає, досліджень про кладовища мало, бо для цього, у першу чергу, потрібні археологічні розкопки. Тому інформацію про місця колишніх кладовищ дізнавався за допомогою карт та статей. “Важливо знати, що було до нас, бо до нас також жили люди, які проєктували майбутнє, які страждали, насолоджувалися. Що ми можемо знати про кладовища закриті у Сумах, це можна помітити на картах. На карті 1910 років помітно, що на Привокзальній площі було кладовище, на іншій карті 18 століття видно, що на території 4-ї школи було кладовище, яке потім було закрите. І звичайно наукові статті сумських краєзнавців та істориків”, — зазначив чоловік.
“Це побутова історія, так є кладовища, закрили кладовище, зацікавленість є серед краєзнавців, але немає якоїсь наукової роботи, бо питання – “навіщо”. Звичайно не вистачає джерел, бо є археологія, а в Сумах з цим останнім часом проблематично, бо коли будується щось в центрі, археологів не допускають. Бо є приклад біля Спасо-Преображенського собору, єпархіальний будинок коли будували, допустили археологів, були знайдені поховальні ями, залишки людей, це датується 17 століттям, перші сумчани були поховані там”, — розповідає Євген Мурза.
За словами Євгена Мурзи, у давнину цвинтарі найчастіше розташовувалися саме біля храмів. Одне з таких місць – Покровська площа у центрі Сум.
“Покровська церква будувалася або під час будівництва фортеці, або незадовго після, тобто ми можемо припустити, що це друга половина 17 століття. Якщо ми візьмемо фото початку 20 століття, карту 18 століття, то біля церкви не фіксується кладовище, але на початку свого існування, з більшою імовірністю, воно саме тут і було. Якщо тут були поховання, то це друга половина 17 і перша половина 18 століття, але вже карта 1768 року, там не вказується, що було кладовище, воно вже було закрите”.
Кладовище, яке можна побачити на плані міста Суми приблизно 1768 року, розташовувалося на місці теперішньої 4-ї школи, це колишня будівля Реального училища.
“Цей будинок з’являється в кінці 19 століття, і у сумських краєзнавців було питання, як у самісінькому середмісті, бо тут скрізь була забудова, була ціла площа і з’явилося для того часу місце для такої великої машини як цей будинок, і є припущення, що саме тут було кладовище, на карті 1768 року видно, як від колишнього оборонного рову і ближче до нас сюди доходило кладовище. Імовірно воно було закрите в 70-х роках аж 18 століття і поступово кладовище з’являється на периферії міста – це Петропавлівське кладовище”, — розповідає історик.
Ще одне місце, де ховали людей, було біля Іллінської церкви. Євген Мурза говорить, що перше кладовище існувало тут ще біля дерев’яного храму у 17 столітті: “Іллінська церква відома з 1704 року, це означає, що в кінці 17 століття вона точно була. Це район “Засумка”, посад перед фортецею, тут були хати, приватний сектор, тут жили люди, і люди формувалися довкола парафії, і звичайно біля храму парафіяни, у яких метричні книги, їхні весілля, дата смерті, дата народження, це все записувалося в храмі і переважна більшість людей була похована саме біля храму”.
А вже у 20 столітті на цьому місці ховали німецьких солдатів. “Коли наше місто було в окупації в 41-43 роках, в притул до Іллінської церкви було тимчасове військове німецьке кладовище, тобто вони повинні були бути перепоховані. Це тимчасове німецьке військове кладовище після деокупації Червоною армією звичайно воно було закрите, зрівняне з землею. Кажуть, коли будувались ось ці висотні будинки, знаходили залишки саме німецьких військових. У 2012 році в Суми приїжджав Народний союз Німеччини, організація, яка займається перепохованнями військових і на цій території було поховано приблизно 800 німців, знайдено у 2012 десь 25, але їх тут набагато більше”, — зазначив Євген Мурза.
Закривалися кладовища у свій час через те, що місто розбудовувалося, а також цвинтарі були переповнені, говорить дослідник. Одне із таких кладовищ у Сумах було у сквері навпроти залізничного вокзалу.
“На карті початку 20 століття написано, що це вигон, у нас з’являється Залізнична станція, саме тут фіксується до 1892 року кладовище. Воно було від пам’ятника Героям Сумщини аж до сучасної вулиці гетьмана Павла Скоропадського. Ось це було імовірно для людей, які жили в посаді “Нове місто”, це вулиця Троїцька, і в посаді “Холодна гора”, це вулиця Британська сучасна. Це і робітничі машинобудівельних майстерень, і Павлівського рафінадного заводу, вони були поховані тут”, — розповів дослідник.
А ці хрести — залишки Холодногірського кладовища, яке знаходилось біля залізничних колій справа від моста на проспект Перемоги.
Воно не було зруйноване або зрівняне з землею. Євген Мурза говорить, тут перестали ховати людей у середині 20 століття. Проте і досі на місця колишніх могил люди приносять квіти.
“Назва його походить не від вулиці Холодна гора, а від назви цієї місцевості, це один із історичних посадів, тобто передмістя, який називався Холодна гора. Називався так, бо тут з півночі дули холодні вітри. Воно було закрите, зараз виглядає як покинуте, бо тут можна помітити могили, тут залишаються покинуті хрести, це 50-60 роки. Але я коли був тут минулого року, є навіть гранітний постамент, видно, що це був пам’ятник дореволюційної доби, кінець 19-початок 20 століття”, — розповідає історик.
“Можна припустити, що кладовище на Привокзальній площі — старше за це, і воно вже стало великим, і людей, які жили на Холодній горі, і на посаді Нове місто, там стало замало місця, і з’являються інші – Новомістенське і Холодногірське з’являються в інших місцях”, — зазначив Євген Мурза.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ