Активістка заявила в поліцію на мера

МАЄТЕ ПРАВО НА НЕДОТОРКАНІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ?
ПОМИЛЯЄТЕСЬ! У МІСЬКОГО ГОЛОВИ АРТЕМА СЕМЕНІХІНА СВОЯ КОНСТИТУЦІЯ!

Для тих, хто не знає, є відрекомендуюсь. Мене звуть Інна Панченко. Я – голова громадської організації “Конотопський центр підтримки громадських ініціатив”.
Також я є завідувачем сектору міської ради з питань внутрішньої політики, на даний час перебуваю у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Тому, у вільний час, коли дітки перебувають у школі та у дитячому садочку, я займаюсь громадською діяльністю. Адже, за своїм складом характеру, темпераментом та енергійністю, просто не можу сидіти вдома та бездіяти. Для мене – справжня насолода моє буденне життя, адже я займаюсь улюбленою справою.

6 квітня у приміщенні дитячого відділення КЦРЛ нашою громадською організацією проводилася соціальна акція. З нагоди Всесвітнього Дня здоров’я матусі та дітки, завдяки небайдужим конотопцям, які долучилися до проекту “Добра скриня”, отримали безкоштовний одяг та іграшки.

Я була дуже здивована, коли до мене почали підходити мами, говорячи, що вони мене знають, та просити про допомогу.

“Якби Ви знали, що тут робиться. Як нам набридли оці кухлики-тазочки. Побутові умови жахливі. У палатах намагаємося перебувати якомога менше, адже там скрізь цвіль. Дихати боїмося!” – говорили вони з обуренням.

Вранці наступного дня, прочитавши мою замітку про відвідування відділення, матусі присилали повідомлення зі словами подяки та фотографіями, як підтвердженням своїх слів до порушеного напередодні питання.

Емоційно вражена побаченим, я була в розгубленості та обуренні одночасно. Переді мною стояв вибір – мовчати чи говорити правду. І тоді я задала собі питання: “Який же я громадський активіст та ще й держслужбовець, якщо я, як ті проросійські ЗМІ, буду подавати лише вигідну, яскраву “картинку”, якщо я проігнорую звернення батьків, якщо я буду стояти осторонь, закривши очі, наче це мене не стосується, якщо я своїм бездіянням буду приглушувати соціальну свідомість громадян, їх право на захист та свою думку.

Так народилася емоційна стаття про умови перебування маленьких пацієнтів у дитячому відділенні, навіть не очікуючи того, що піднята тема викличе такий бурхливий інтерес та жваве обговорення у суспільстві.

Ввечері 7 квітня мені у месенджері через соціальну мережу “Фейсбук” зателефонував міський голова Артем Юрійович Семеніхін. Відповісти я не змогла, тому спробувала перетелефонувати, але міський голова слухавку не брав.

Після цього Артем Юрійович прислав мені повідомлення у вигляді однохвилинного вирізаного аудіозапису того, що відбувалося після йогр дзвінка у приміщенні нашої громадської організації, де знаходилися я та ще двоє членів центру.