Зеленський підписав закон про локалізацію в машинобудуванні
Президент Володимир Зеленський підписав закон, який вимагає наявності української складової під час державних закупівель продукції машинобудування (законопроєкт №3749).
Про це повідомляється на сайті Ради.
Зазначається, що закон повернутий з підписом президента 12 січня 2021 року.
За словами співавтора закону Дмитра Кисилевського, у перший рік дії закону під час закупівлі продукції машинобудування буде потрібно щонайменше 10% української складової, а щорічно цей показник збільшуватиметься на 5%, доки не досягне 40%.
“Створення 64 тисяч робочих місць та зростання ВВП на 4,2% у середньостроковій перспективі – вкрай важливий ефект, який очікується після набуття чинності закону про локалізацію.
Але ще важливішим є перезавантаження державної промислової політики. Підтримка закону у Верховній Раді конституційною більшістю та швидке підписання закону президентом демонструє, що наша промисловість таки має шанс на адекватну підтримку з боку держави”, – написав нардеп у Facebbok.
За його словами, тепер уряд має розробити нормативну базу для застосування вимоги щодо локалізації під час держзакупівель. Кисилевський припускає, що на це піде декілька місяців.
Нагадаємо:
Рада ухвалила закон про локалізацію без норм, які порушували міжнародні договори та критикувалися економістами.
Закон тимчасово, з 2022 року і на 10 років, зобов’язує державні установи та підприємства під час публічних закупівель дотримуватися певної частки українських складових у предметі закупівлі вартістю понад 200 тисяч грн.
До другого читання закон зазнав вагомих змін.
Так, депутати вирішили запроваджувати вимоги до локалізації поступово і плавно. У перший рік дії закону частка “made in Ukraine” у товарах держзакупівель має складати не 25-40%, як пропонувалося раніше, а лише 10% – незалежно від об’єкта закупівлі.
Ступінь локалізації, тобто співвідношення українських складових у питомій вазі вартості товару, зростатиме щороку. У 2022 році її встановлять на рівні від 10%, а далі додаватиме 5 в.п. щороку до 2028 року, коли досягне 40%.
Стосуватимуться такі зміни не всіх закупівель, а лише окремих категорій. Серед них – трансформатори, автомобілі швидкої допомоги, громадський транспорт та інші транспортні засоби, залізничні локомотиви та пасажирські вагони, гвинтокрили та літаки тощо.
Також в остаточній версії законопроекту CPV-коди вирішили замінити на чітко прописані назви товарів. Це вирішило питання того, що вимоги до локалізації могли стосуватися цілої низки товарів, аналогів яких в Україні не виробляють.
Загалом у критиків законопроєкту про локалізацію було дві основні претензії. Перша полягала у тому, що одномоментне запровадження вимоги щодо локалізації цілого спектру товарів у розмірі 25-40% могли призвести до фактичної заборони на ввезення в Україну цілої низки товарів.
Річ у тому, що CPV-коди у державних тендерах використовуються не лише для закупівлі конкретних товарів, назви яких у них вказані, але й для закупівлі їхніх окремих частин, або ж взагалі подібних товарів.
За розрахунками КШЕ, фактична заборона на імпорт цілої низки видів товарів, яка містилася в ухваленому у першому читанні законопроєкті про локалізацію, могла коштувати економіці України 0,5% ВВП щороку замість очікуваного депутатами додаткового зростання на майже 4%.
Проте до другої версії законопроєкту товарів у переліку стало значно менше, і наразі фактично вже “не можна казати про те, що ухвалення документа депутатами призведе до заборони на їхній імпорт”, – констатують у КШЕ.
Крім того, у початковій редакції документ порушував взяті Україною зобов’язання в межах Угоди про асоціацію та Світової організації торгівлі.
Натомість до другого читання з-під дії закону вивели товари та послуги, виготовлені у країнах, з якими Україна уклала міжнародні договори про державні закупівлі. Зокрема, країнами ЄС та СОТ.
Проте, як пише Європейська правда, обмеження на закупівлю продукції машинобудування буде поширюватися на Туреччину, Білорусь, Росію тощо, з якими Київ не має таких договорів.
Економічна правда