На Сумщині помер відомий лікар-керівник

28 січня медичні працівники та ветерани галузі охорони здоров’я Роменщини назавжди попрощалися з головним лікарем районного центру первинної медико-санітарної допомоги Миколою Івановичем Козаченком.

Народився М.І. Козаченко 28 липня 1959 року на Полтавщині. Батько – директор школи й мати – лікар-педіатр передали йому кращі риси української інтелігенції. Понад усе любив хімію, мріяв стати льотчиком.

У 1983 році закінчив Полтавський медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа» і разом з дружиною Галиною Іванівною весь час працював на ниві охорони здоров’я. У 1987 році очолював медичну службу на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС. У 1989 році вступив на кафедру дерматовенерології та урології, заочно закінчив аспірантуру з урології. Донька теж лікар, син – юрист.

У 2011 році очолив комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги Роменського району Сумської області». Робота спонукала до постійних пошуків і самопожертви. За його ініціативи було привернуто увагу сільських голів до вирішення проблем сільської медичної галузі. Так, за рахунок субвенційних коштів сільських рад було придбано велику кількість сучасного медичного обладнання, виконано поточні та капітальні ремонти лікувально-профілактичних підрозділів закладу тощо.

Як відомо, у медичних працівників не буває неробочого часу. Тож нерідко Миколу Івановича можна було застати в своєму кабінеті о 20 або й о 22 годині вечора. А скільки було безсонних ночей, проведених на робочому місці напередодні отримання ліцензії на медичну практику.

Життєвий шлях Миколи Івановича – це зразок людської гідності, відповідальності, вміння толерантно працювати з людьми. Двері його кабінету, як і його душа, завжди були відкритими для відвідувачів. Кожному знаходив врівноважені і переконливі слова на відповідь.

Вирізнявся Козаченко М.І. з-поміж інших керівників простотою і небайдужістю. Завжди помічав своїх колег на автобусних зупинках, щоб підвезти. А коли забастували водії маршруток, організував підвезення  працівників з міста до Бобрицької амбулаторії. Всіляко турбувався про безпеку медичних працівників. Був мобільно доступним для кожного у будь-який день і час доби. Цінував творчих людей, завжди підтримував ініціативу.

Світла пам’ять про хорошу Людину, лікаря за покликанням, керівника, наставника завжди житиме в людських серцях та в історії рідного закладу.

Працівники та ветерани галузі охорони здоров’я Роменського району

Джерело: http://romny.online/