Сім’я АТОвця витратила всі гроші, щоб виходити доньку після ДТП
Захоплююсь материнською відданістю цієї простої сільської жіночки. 38-річна Віта ІГНАТЕНКО із маленького села Великі Вільми, що недалеко від Сум. Скільки з нею спілкуємось – ні сльозинки з очей. «Усі виплакала! – Каже. – А йду до палати, як на душі не гірко, усміхаюся. Мама всміхається – дитині спокійніше! Хіба ні?..»
9 вересня 2017 р. Вітина старша доня потрапила в ДТП. Важка черепно-мозкова травма, струс і гематома мозку, травмовано шийний хребець тощо. Два тижні у комі, операція, більше трьох місяців у реанімації. Зараз – у РАЙОННІЙ нейрології (дуже скромній за своїми можливостями). На те, що 19-річна Ірочка буде жити, лікарі не давали надії. Але мама й тато не здавалися. Віта звільнилась з роботи (працювала телятницею). Від доні не відходила. Доглядала, розмовляла, любила. Вмовляла прожити ще день. І явилося диво. Русява Ірочка вижила!
Мала поки самостійно не їсть, дуже схудла, не рухається, не говорить. Але пізнає рідних. Три дні як каже призивне: «ма!». І це прогрес.
2015-2016. Нескінченний рік і три місяці Віта чекала з війни чоловіка. Розвідника, кулеметника 15 БТГ 81-ї десантно-штурмової бригади Олександра ІГНАТЕНКА, мобілізованого за четвертою хвилею. Сашко воював у пеклі. Спершу під Горлівкою. Потім Водяне, Опитне, Донецький аеропорт. Щодня стрілкотня й обстріли важким калібром. Частенько – розвідка боєм, ворожими тилами. За господарський та вояцький хист статурний небагатослівний старший сержант Ігнатенко отримав позивний «Батя». Мав важку контузію й черепно-мозкову травму. Кілька днів у комі. Виходили лікарі з Мєчнікова, що в Дніпрі. Саня трохи оклигав й знову на фронт. По демобілізації став на звичну роботу – фуражиром в агрофірмі. Нині він єдиний годувальник в родині: вдень на роботі, опісля звечора до півночі порається по господарству. Хоча здоров”я після війни не дуже… Із війни, слава Богу, повернувся й Вітин рідний брат (і донечкин хрещений) 40-річний санінструктор-піхотинець Валентин БЕРЕЗОС. Він теж ледь відійшов від важкого поранення. Обидвоє найрідніші для Віти мужчини – чоловік і брат – мають Президентські відзнаки за чесну вояцьку службу.
На початку нашого знайомства тато Сашко пробував розповісти про дончині травми, про те, якою побачив її після аварії. До кінця не довів. Мужнього й кремезного дядька, що смерті дивився в лице, буквально «накрило»… Маленька ж пташечка Віта, мов залізний цвяшок, тримається рівно. І сліз вже нема. «Головне – Ірочка ЖИВА, то й ми не складаємо рук», – тихо, але твердо говорить Віта. Направду, мами вони такі МАМИ. І затятість воімя дітей їм друге ім”я.
Люди й Ангели, молімось за русяву красуню й щебетуху Ірочку! Свої фінансові можливості родина повністю вичерпала. Попереду – чергове дороговартісне обстеження (МРТ,…), медикаментозне лікування, тривала РЕАБІЛІТАЦІЯ у якісному вітчизняному реабцентрі. Картка ПриватБанку №4149 4978 3549 2804 – отримувач Ігнатенко Олександр Вікторович.
Група Допомога пораненим військовим
Громадський фонд “Суми”
Тетяна Голуб
Відео: http://tv.sumy.ua/