Холод або голод: перед таким вибором постала багатодітна родина на Сумщині
Подружжя в Конотопі виховувало 2-х прийомних дітей та двох біологічних. Коли ж їм запропонували переїхати в будинок сімейного типу та взяти ще трьох діток, то дуже зраділи. Адже завжди мріяли про велику родину.
Утім, переїхавши в соціальне помешкання, побачили, що житло аж ніяк не пристосоване для великої родини. А квитанції за оплату комуналки то й зовсім поставили батьків перед вибором або нагодовані діти, або тепло в оселі.
Подробиці – далі в матеріалі Спецкор.
Це будинок сімейного типу в с. Сад Сумського району.
Дім батькам-вихователям показали спершу на фото. Візуально він сподобався. За документами теж все відповідало нормам для проживання великої родини. Тож подружжя написали заяву, що згодні переїхати та взяти до вже чотирьох, ще трьох дітей на виховання. Коли ж оселилися, побачили купу невідповідностей.
По паперах – усе ідеально: бойлер для підігріву води, насосна станція, вікна металопластикові. А насправді, ви ж знімали бачили, які там металопластикові вікна, ні бойлеру, ні підігріву води. Ні насосної станції тут взагалі не було
Олександр Линник, батько-вихователь у будинку сімейного типу
Та 420 квадратних метрів дому, отопити взимку які виявилося не під силу родині.
Ми почали опалювати твердопаливним котлом на дровах. Утім температура більше 16 градусів не підіймалася в кімнатах у хлопців.
Уся будівля заповнювалася угаром. Всі речі були просякнуті тим запахом. Діти в школі сміялися з наших через це. Коли ж на вулиці температура була плюсова, а вночі -2 градуса, затопили газом. На першому поверсі було +16, у кімнатах – дійшла до +19. Але зважаючи на такі великі приміщення, то за добу ми використали 70 кубів газу. У платіжці це позначилося в 17 тисяч гривень
Вікторія Линник, вихователька в дитячому будинку сімейного типу
Діти ходять одягнутими, сплять теж в одязі. Два місяці, говорить Вікторія, постійно хворіють один за одним.
У нас є два варіанти – жити в холоді і годувати дітей нормально, або ж жити в теплій оселі, але грошей, що дають на дітей не вистачатиме, щоб їхнє харчування було збалансованим. Наше завдання, як батьків-вихователів, це виховувати, дбати про дітей, а в нас поки що виходить так – ми займаємося питаннями ремонтів будинку, каналізацією, грибком на стінах, субсидією. І тим самим часу на дітей просто не вистачає
Вікторія Линник, мама-вихователь у будинку сімейного типу
У домі багато площі, яка не використовується для життя, показує Олександр. Це просторі залли, широкі сходи, проходи. І з 420м.кв. для дітей облаштували лише дві кімнати. Де хлопці живуть по троє.
Будинок придбаний майже за 3 мільйона гривень державних коштів. Окрім цих коштів із обласного та районного бюджетів уже додали до цієї суми близько півмільйона на ремонт каналізації та утеплення будинку, чистку димоходу, придбання меблів та переїзд.
Родина Линників користується ним на правах соціального житла. За договором, коли за якихось причин вони перестануть бути вихователями, то мають негайно покинути будинок. Власником же оселі є Садівська селищна рада.
Ініціатором придбання цих будинків була Сумська ОДА. Єдине, що ми стали залучниками цієї ситуації, що він у нас на балансі. Перший раз ми категорично відмовили рішенням сесії сільської ради. Тому що він не для дитячого будинку, але були підписані всі висновки всі документи, де ми були зобов’язані придбати цей будинок. Хоча депутатам технічний стан будинку не сподобався. Коштів на ремонти та перепланування дому в бюджеті сільради немає
Надія Масалітіна, голова Садівської селищної ради
Коли в родині набіг борг у понад 15 тисяч гривень, то сільській голові довелося покласти ці кошти з власних заощаджень, адже в бюджеті села грошей на оплату комунальних послуг для ДБСТ (держбудинку сімейного типу) не було передбачено. А постало питання про відключення дому від газопостачання за несплату за послуги.
Натомість у Службі в справах дітей, яка й приймала рішення щодо придбання саме цього дому, переконують – вибирали помешкання із того, що було.
Мовляв в області був виставлений на продаж лише цей будинок, який відповідав усім нормам, виставленим до будинків сімейного типу. Тому й придбали його, незважаючи на те, що площа тут більше ніж удвічі перевищує необхідну для такої кількості дітей.
Наші батьки – Линники – самі дали згоду на проживання саме в цьому будинку. Тобто погодилися жити в комунальному приміщенні, а сьогодні мають до нас ряд претензій – «чому я повинен ремонтувать, білити, доглядати, фарбувати… це не моє, тому робіть все самі». А коштів на все це не передбачено в жодному бюджеті. Тому й виникає чимало побутових проблем.
Юрій Каліновський, начальник Служби у справах дітей Сумської облдержадміністрації
У Службі переконані, що технічними моментами щодо будинків сімейного типу та їх придатності під комунальні приміщення для родин мають займатися фахівці, яких у РДА немає. Це і архітектори, представники ЖКГ, будівельники тощо.
Також буде звертатися до Міністерства, аби ті переглянули умови використаття службового житла. І щоб батьки були зацікавлені хоча б у дрібному ремонті цих будинків, то пропонуватимуть передавати через 5 приміром років їх у власність, якщо вихователі добре справлятимуться зі своїми обов’язками.
На Сумщині із 26 будинків сімейного типу 3-и закуплені за державні кошти, якими користуються на умовах службового житла (с. Косівщина, с. Сад та м. Ромни). По всім трьом випадкам є проблеми та відкриті кримінальні провадження за статтею неналежне виконанням повноважень держслужбовцями. Із ДБСТ в Косівщині родину виселили, адже будинок визнаний аварійним після менш ніж року проживання в ньому.
Поки ж іде слідство, проблему опалення завеликого дому родини Линників Службі з питань дітей пропонують вирішувати довлаштуванням ще трьох дітей на виховання. І таким чином збільшити розмір субсидії, нині вона 7600 грн. Або ж взагалі відмовитися від виховання дітей через неналежні умови проживання. Утім, тоді діти будуть вимушені повернутися знову в інтернат.