Лук’яненка почали судити після того, як він не погодився розбазарювати готель та стадіон “Ювілейний”
Неабиякого резонансу не тільки в Сумах, а й далеко за межами Сумської області наробило обрання у Зарічному районному суді безпрецедентного запобіжного заходу генеральному директору АТ «СМНПО-Інжиніринг» Володимиру Лук’яненку – застави у розмірі 20 мільйонів гривень. Та й не дивно, бо йдеться про неординарну і дуже авторитетну людину – почесного громадянина міста, Героя Соціалістичної праці, Героя України, який присвятив розвитку сумського машинобудування десятки років свого життя. Ніхто навіть уявити не міг, що Володимир Лук’яненко може опинитися у статусі підозрюваного. Та через те, що хтось явно зацікавлений у дестабілізації ситуації в Сумах, — маємо те, що маємо.
Якщо проаналізувати офіційне повідомлення обласної прокуратури щодо запобіжного заходу по інкримінованій йому справі, порушеної за фактом продажу готелю «Ювілейний», стає очевидною абсурдність і заангажованість звинувачень. На що варто звернути увагу?
Перший пункт. Прокуратура зазначає, нібито з 19,5 мільйонів гривень з продажу готелю було виплачено лише 52 тис. грн в якості стягнення заборгованості з виплати заробітної плати одному працівнику товариства. Річ у тому, що повна сума коштів за угодою надійде до кінця року, поки ж отримали тільки перший транш, який одразу і спрямували на виплату боргів по зарплаті. Решта грошей також у повному обсязі буде перерахована на погашення заборгованості перед заводчанами – для цього ж і відбувся факт продажу готелю «Ювілейний». Ані продавець, ані покупець не відмовляються від своїх зобов’язань, тому в даному випадку маємо юридичну маніпуляцію, що тільки стала приводом для цькування відомого керівника та потужного підприємства Сумщини.
Другий пункт. Прокуратура заявляє про завдані 20 мільйонів збитків від проведеної угоди. Але звідки взялася така сума, якщо готель продали за 19,5 мільйонів гривень? Логічно, що не може бути більше збитків, ніж не отримані гроші від продажу. Навіть якщо хочуть показати нібито готель віддали за 52 тисячі, а решту, за версією прокуратури, завод не отримає, то все одно виникає питання: чому більше двадцяти мільйонів? Чи це писалося для “красного” слівця? Але хіба так можна робити в такій серйозній справі? Бо так виходить, що приводять не юридичні аргументи, а маніпуляційні фейки.
Третій пункт. Розмір застави, яку прокуратура клопотала для Володимира Лук’яненка і врешті домоглася свого у суді, є рекордним і не піддається адекватному поясненню. Для того, аби заплатити таку величезну суму, Володимиру Лук’яненку доведеться звертатися за допомогою до небайдужих друзів та партнерів по бізнесу. Замість того, щоб залучати кошти на закупівлю нового обладнання, продовжувати піднімати підприємство з кризи, відроджувати машинобудівну галузь в м. Сумах, такі гроші будуть просто виведені і заморожені на невизначений термін, оскільки справа, як то часто у нас буває, може затягнутися на роки.
Четвертий пункт. Сама по собі кримінальна справа і судова тяганина – це спроба нанести потужний удар по діловій репутації керівника СНВО і намагання звести нанівець усю роботу по відновленню повноцінного робочого ритму на підприємстві, а це і забезпечення сумчан робочими місцями, і виплата боргів, накопичених попередниками з команди Григоришина, і сплата податків у бюджет міста. Якщо раніше партнери і компаньйони погоджувалися укладати контракти з СНВО, лише знаючи що такі угоди будуть скріплені підписом і підтверджені словом Лук’яненка, то такі маніпуляції прокуратури з кримінальним провадженнями можуть знищити нанівець роками напрацьовану довіру.
П’ятий пункт. У 2019 році виконавча служба хотіла продати цей же готель «Ювілейний» лише за 6 мільйонів гривень, і тільки Володимир Лук’яненко не дозволив, аби майно заводу віддали в тричі нижче за ринкову ціну. Чомусь тоді нікого із правоохоронців така оборудка не зацікавила, а сьогодні, коли готель «Ювілейний» продали за ринковою ціною утричі дорожче, щоб виручені кошти спрямувати на виплату заборгованості перед заводчанами, влада порушує справу і видає його перед суспільством порушником закону! Виходить, за логікою правоохоронців, готель треба було продати не за 19,5 мільйонів гривень, а за 6 мільйонів гривень, — і те, що завод недоотримав би більше 13 мільйонів, — нікого у владі не турбувало. Чи то така задумка була, чи покупець тоді був правильний, хоча і скупий…
Знову ж таки не побачили ми відповідної реакції влади і коли виконавча служба пустила з молотка стадіон «Ювілейний» за 8 мільйонів гривень, у будівництво якого було вкладено більше 10 мільйонів доларів! Можна сказати, що стадіон просто подарували за 3% від його реальної вартості, і це відбулося тоді, коли керівництво заводу вело перемовини з інвестором, готовим купити його за понад 200 мільйонів гривень. Схоже, виконавча служба підіграла своєму покупцю, який майже задарма отримав об’єкт, що принесе йому колосальні прибутки під час перепродажу. А якби стадіон віддали тоді перевіреним інвесторам, то вже більшу частину боргу перед працівниками СНВО вдалося б погасити, і люди не були змушені страждати, чекаючи на свої кровні і з розпачу виходити на пікети.
Таким чином, простежується політика подвійних стандартів з боку влади: закриваються очі на реально збиткові угоди по стадіону «Ювілейний» кілька місяців тому і по готелю Ювілейний у 2019 році, проте раптово починається активність через обґрунтований продаж готелю «Ювілейний». Найгірше ж те, що у результаті цілеспрямованої кампанії, націленої проти Володимира Лук’яненка, постраждають звичайні заводчани, адже від шаленого тиску на нього залежить, як далі існуватиме СНВО і що буде з горезвісною заборгованістю.