Медики інфекційного відділення показали, як змінилися їхні будні за час епідемії
Коронавірус змінив світ і багато чому нас навчив. В першу чергу, у держави та суспільства змінилося ставлення до медиків, які щодня знаходяться на передовій у війні з Covid-19. Статистика показує, що багато медичних працівників поповнили ряди тих, хто захворів. І їхня кількість вже обчислюється не сотнями, а кількома тисячами. Напередодні Дня медичного працівника редакція ШосткаNews.City на власні очі побачила, як змінилось інфекційне відділення ЦРЛ та поспілкувалася з тими, хто замість білих халатів змушений щодня одягати захисні костюми.
Поки коронавірус бушував в Китаї, всьому світу здавалося, що це лише їхня проблема, але коли хвороба перекинулася до Європи, і почала блискавично розвиватися, як в Італії, стало зрозуміло, що Україну Covid-19 не мине.
Завідувачка інфекційного відділення Тетяна Тупикова — досвідчений лікар-інфекціоніст, у якої за плечима 20 років роботи, але навіть їй було моторошно від загрози, що насувається.
Чесно можу сказати, я відчувала людську істерику і розуміла, що працювати мені. І це стаціонарні хворі, важкі — й вони будуть в нашому відділенні.
Вона усвідомлювала, що відділенню не вистачає палати інтенсивної терапії з апаратом штучної вентиляції легенів (ШВЛ), кисневих компресорів і ще безлічі іншого медичного обладнання.
Для повітряно-крапельної інфекції обладнати приміщення — не так просто. Підготовка в Шостці до можливої епідемії почався з лютого, ще до оголошення карантину. В кінці лютого розпочався ремонт палати інтенсивної терапії — її оперативно завершили на початку березня. Це був звичайний бокс, але його переробили. Встановили припливно-витяжну систему вентиляції. І що найголовніше — укомплектували потрібним медичним обладнанням, без якого рятувати пацієнтів просто не було б можливості.
Ми почали готуватися не до поодиноких випадків і госпіталізацій, а до масових. І ця підготовка триває і зараз.
Далі вона запрошує нас на екскурсію по відділенню та розповідає про обладнання, яке з’явилось за останні кілька місяців.
— Кисневі концентратори — апарати, які здатні з повітря концентрувати кисень, який дуже потрібен у лікуванні Covid-19. Своєчасна подача кисню — це пункт №1. У нас уже в кожній палаті 1-2 поверху є централізований кисень. Взагалі матеріально-технічний стан інфекційного відділення злетів на ракеті, чому я дуже рада — попри те, що це сталося завдяки пандемії.
Ми можемо надавати в кожній палаті кваліфіковану допомогу і дуже швидко. Ось цих концентраторів на початок пандемії у нас у відділенні було два. Наразі їх у нас 11, причому 2 з них — високопотужні. У нас є апарат штучної вентиляції легенів, є монітор, який може контролювати показники життєдіяльності: тиск, пульс та температуру.
За час карантину в палаті інтенсивної терапії проходили лікування 6 пацієнтів з Covid-19. Це ті хворі, у яких була пневмонія. Коли хворий починав одужувати, його переводили в загальну палату, щоб ця палата завжди була готова для тієї людини, яка може потребувати інтенсивної терапії.
Лежали тут і пацієнти з пневмонією, але без коронавірусу. Їм підключали кисневі концентратори й одужання проходило швидше. Тому яким би кваліфікованим не був персонал лікарні, без сучасного обладнання, яке підвищує шанси на виживання пацієнта, протистояти хворобі складно.
Інтенсивна палата обладнана за стандартами реанімаційного відділення. Тут два функціональних ліжка, в цій палаті пацієнта можна одразу підключити до ШВЛ.
У відділенні з’явився переносний рентгенапарат, закупили безконтактні дозатори, екрановані кварцові лампи.
Пацієнти в залежності від стану потрапляють або одразу в бокс, або через приймальне відділення. У приймальному відділенні з’явився пульсоксиметр, який придбали спонсори.
Прилад дозволяє виміряти вміст кисню в крові для того, щоб оцінити тяжкість пневмонії й визначити в яку палату помістити хворого.
Це перший важливий вимір, який дозволяє оцінити наскільки сильно страждають легені та чи потребує людина якихось негайних інтенсивних заходів
Медсестра Катерина Приходько пояснює, як проходить прийом хворого.
— Ми обов’язково визначаємо насиченість крові киснем, перевіряємо, як працюють легені, вимірюємо температуру. Для цього нам придбали безконтактні термометри. Також вимірюємо тиск і робимо кардіограму.
Тетяна згадує, що на самому початку були випадки, коли підходили співробітники й говорили, що у них є певні захворювання і вони знаходяться в групі ризику по Сovid-19.
Мало того, що людина працює в осередку з цими пацієнтами. Вона ще й має здоров’я, яке може не витримати захворювання на коронавірусну інфекцію і це може мати летальні наслідки. Я співробітникам говорила, що по-людськи я їх розумію.
Одна медсестра відзначала, що їй соромно нас кидати. Але ж вона не йшла в той момент, коли у нас все відділення з тяжкохворими пацієнтами й немає кому працювати. На той момент ще не було жодного пацієнта. Це була не одна розмова з персоналом відділення, але ніхто не звільнився. І потім ці ж медсестри заходили першими в палату і робили свою роботу.
Я вдячна своєму колективу, ми одна команда. Поруч зі мною і пацієнтами люди, безмежно віддані своїй справі, вони сміливі, чесні й вони поруч. Напевно, як раніше вже не буде і треба звикати до того, як зараз, і побажати всім міцного здоров’я.
Звичайно, Тетяні було важливо захистити колектив і не допустити випадків зараження співробітників. Медик каже, що дуже багато шосткинців проявили не просто участь, а надали конкретну і відчутну допомогу.
— Міська влада дуже активно включилась в роботу, я не можу не сказати спасибі. Мер став ініціатором багатьох важливих для відділення речей. Для нас багато всього придбали — як обладнання, так і засобів захисту. Мені та моєму колективу пощастило, адже закупили сотні халатів та комбінезонів. Дякую людям, які відгукнулися. Керівнику ГО «Перспектива» Олексію Романько, компанії «Бель Шостка Україна», депутату Олександру Івченко. Уявіть, нам придбали біохімічний аналізатор за 60 тисяч для того, щоб відділення працювало в автономному режимі, щоб матеріал від хворих на коронавірус не возити по всьому місту на дослідження.
Був випадок, коли додому приїхав знайомий, простягнув пачку гумових рукавичок і сказав: “Бери, тобі потрібніше”.
— ГО «Перспектива» придбала дуже багато для дезінфекції місткостей, пральну машину, сушильну машину, гумові капці, які виявилося майже незамінними, та ще й в них зручно працювати, вони легко обробляються. Хтось думав і співпереживав нам. Це дуже важливо.
Тетяна визнає, що синдром емоційного вигорання медичних працівників — це проблема. І вважає головною профілактикою душевність, участь і співпереживання.
Старша медична сестра інфекційного відділення Любов Солопіна-Комар розповідає, що життя відділення змінилося з початком карантину, але медперсонал швидко пристосувався до нових умов праці. Важливо, що всі вчасно отримали засоби індивідуального захисту, з усіма провели заняття і тренування.
Ми змінили все — від способу життя до сприйняття
Наше відділення розділене на дві зони: брудна і чиста. У чистій зоні співробітники переодягаються, обідають. Тут для нас облаштували душ, поставили бойлер, є пральна машина і сушильна. Тут ми можемо відпочити, поїсти, прийняти душ. Переодягнувшись, виходимо на роботу в брудну зону, де безпосередньо відбуваються всі лікувальні заходи, санепідрежим, дезінфекція, — пояснює вона уклад лікарні.
Так, всі зізнаються, що працювати в таких костюмах надзвичайно важко. Але всі розуміють, що рівень інфікування медичних працівників дуже високий. Перші два тижні в такій екіпіровці не впізнавали один одного, потім навчилися колег розпізнавати по ході. За словами медсестри, зараз у них все зручно, комфортно та організовано. Медики регулярно здають тести, які підтверджують відсутність коронавірусної інфекції.
Для лікарів створили окремий гуртожиток, через дорогу від відділення. Там проживали 6 медпрацівників, які боялися з різних причин повертатися додому після зміни — у когось літні батьки, хтось переживав за дітей.
— Інфекційне відділення знаходиться у типовій сучасній будівлі. Замість палат тут бокси, в кожному є ванна і туалет. У відділенні 21 палата, 32 ліжко-місця, при цьому установа може прийняти до 70 хворих. У будівлі своя котельня, тому тут свій термін закінчення опалювального сезону. У цьому році через холодну весну обігрівали відділення до травня.
У Шостці за час пандемії зафіксували 14 випадків захворювання. Половина тих, хто захворів, пройшли через стаціонар. Крім цього, за два місяці тут проходили лікування 50 пацієнтів з пневмонією.
Медики постійно вели роз’яснювальну роботу серед пацієнтів і говорили: «Так, у вас Covid-19. Якщо ви зараз переносите в такій формі, то це напевно щастя. Це не так страшно, ви дихаєте. Так, у вас температура, але ми відстежуємо показники і ви отримуєте лікування. Звичайно, засоби масового захисту нагнітають, але краще знаходитись під наглядом у тихому стаціонарі й розуміти, що ти переживаєш Covid-19 і йдеш на поправку».
— Були пацієнти, яких доводилося залишати у відділенні за допомогою виклику поліції, які вважали, що у них нічого немає і їм терміново потрібно поспішати додому, бо вони так вирішили. «Це була пацієнтка не з Covid-19, але ми тоді ще не знали результатів її аналізів», — згадує завідувачка відділення.
Постова медсестра інфекційного відділення Наталія Манжелей працює тут з 1993 року. Вона прийшла одразу після закінчення медучилища. На запитання, чи не було страшно захворіти на коронавірус, спокійно відповідає: “Маю такий великий досвід роботи, що вже звикла. Головне виконувати всі вимоги, застосовувати засоби індивідуального захисту і все буде добре.
Більше переживаєш за хворих, було дуже багато важких. Серце за них болить, але ми молодці. Ми всіх з Covid-19 вилікували
І вилікують ще. Водночас Тетяна Тупикова не рекомендує шосткинцям розслаблятися.
— Ми ще не бачимо стабілізації й ми повинні це чітко розуміти. Читайте відгуки лікарів інфекційних лікарень Києва, ось там люди падають з ніг. Там інфекційні стаціонари перевантажені, там все на грані того, що будуть залучені нові служби. Ми говоримо вам про те, що ще немає плато захворюваності й немає тенденції в Україні до зниження захворюваності на коронавірус.
Але колись коронавірус мине, а обладнання, яке з’явилось під час пандемії буде допомагати хворим з пневмонією та іншими захворюваннями. Лікарі, які опинились на передовій боротьби з хворобою врешті відчули себе озброєними й захищеними.