На Сумщині померла колишня посадовиця
Пішла з життя Марія Григорівна Халецька, яка упродовж кількох десятиліть обіймала посади секретаря, згодом – Мутинського сільського голови на Кролевеччині. Сумною новиною поділився у Фейсбуці депутат Сумської облради Володимир Горох:
“Сумуємо
Ніколи не згасне Маріїна зоря…
Це вона упродовж кількох десятиліть обіймала посади секретаря, згодом – Мутинського сільського голови. Це очолювана нею громада була однією з кращих не лише в області , а й в Україні. Обіймаючи найвищу посаду на селі , ніколи не рахувалась з власним часом, з проблемами, які покладались на її тендітні плечі. Це в Мутині першим в районі був створений кооператив «Помічник», це вона дбала про вчасно зорані городи односельчан, про не за копійки здане молоко з приватного сектора, про достойну плату за паї, відремонтований водогін і сільську дорогу, облаштований пам’ятник воїнам Другої світової війни, зведений пам’ятний знак жертвам Голодоморів, про затишок і комфорт у всіх закладах соціальної сфери села, про порядок на сільському цвинтарі. Тому недаремно неодноразово в обласному конкурсі с.Мутин було визнане населеним пунктом чистоти й зразкового порядку.
Вона переймалася родинами ветеранів, сім’ями з дітьми… До всього їй було діло… «Все для людей, все заради людей», – ці слова стали лейтмотивом всього її яскравого, але такого короткого, життя… Вона не жила, вона горіла! Ніколи не нарікаючи на долю. А вдома кілька десятиліть лежала прикована до ліжка Світланка…
Вона була чуйною до кожного, любила всіх людей і ближніх своїх. Вся в роботі. Вся завжди в русі… В цих вимірах вона була так замало, але встигла зробити так багато для всіх нас. У ролі помічника-консультанта депутата Сумської обласної ради з особливим завзяттям взялася за справу… Як багато було зроблено для жителів краю!
А тоді – вирок лікарів … Та вона до останнього боролася зі страшною хворобою…
Кажуть, Господь забирає до себе найкращих. Такою була і є наша люба Марія. Такою назавжди залишиться в спогадах, в пам’яті тих, хто її знав і любив…
Такі особистості, як Марія Григорівна ХАЛЕЦЬКА, не вмирають. Вони живуть вічно у наших спогадах, у нашій пам’яті, у тих добрих справах, які залишили на землі.
…Кролевеччина в скорботі. Навіки перестало битися серце тієї, ким ми так пишалися, кого шанували, цінували й любили.
Спасибі тобі, дорога наша землячко, спасибі тобі , наша незабутня Маріє, за твою безобрійну душу, за велику любов до рідної землі й до людей. Земля тобі пухом, Царство Небесне…
Твоя зоря ніколи не погасне на небосхилі Кролевеччини!”.