Волонтери розповіли історію жительки Глухівщини, у якої ворожим снарядом вбило корів
Як живуть люди на самісінькому кордоні з ворогом?«Весело» – з сумом відповідає староста. У підвалах та погребах вже давно обладнані житлові кімнати. Де світла немає по п’ятнадцять діб поспіль, а відновлюється на пару годин. Де немає транспортного сполучення. Куди не доїжджають швидкі та пожежні, бо обстріли не вщухають. Де люди чітко, за зміною звуку, визначають напрямок наступного влучання, але при цьому висаджують квіти, прибирають подвір’я, займаються городиною та сподіваються, що колись цей суцільний жах закінчиться. Не шкодують люди і за втраченим майном. Хоч і будували все своє життя. Вкладаючи туди не тільки гроші, а й усю душу.
Не дивлячись на всі жахіття життя на межі, зустрілась нам лише одна жіночка зі сльозами на очах. Після останнього обстрілу, снаряд влучив прямісінько в сарай де були дві корови. Її єдине господарство, надія на можливість вижити. Жили вони втрьох на спустілій вулиці, колись жвавого села. Колись було багато сусідів, що допомагали один одному з городиною чи заготівлею сіна, а ввечері збирались під двором на посиденькі, а зараз залишилась вона сама зі своїми тваринами – єдиними співрозмовниками. А тепер і їх відібрав безжальний шмат заліза.
Як живуть люди на межі? Від обстрілу до обстрілу. Від влучання до влучання. Намагаючись не втрачати віру. Створюючи, щось подібне, до справжнього життя.
8 серпня 2024 року представники Проліска – Конотоп здійснили виїзд на місце обстрілу до с. Бачівськ Есманської ОТГ Шосткинського району для здійснення оцінки потреб після обстрілу та надання гуманітарної допомоги від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні. Допомогу, у вигляді будівельних матеріалів, для проведення екстреного ремонту житла отримали 6 домогосподарств (17 людей).
Допомога триває.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ