“Він багатьох врятував”. У Сумах відкрили пам’ятну дошку футболісту і бойовому медику Дмитру Богачову
У сумській школі №27 відкрили пам’ятну дошку випускнику, бойовому медику Дмитру Богачову. Він пішов боронити країну від початку повномасштабного вторгнення, загинув у жовтні 2024-го у Харківській області.
Людмила Богачова прийшла на урочисте відкриття пам’ятної дошки молодшому сину. Дмитро Богачов був бойовим медиком, пішов добровольцем навесні 2022 року.

“Він має дві вищі освіти спортивні, має трішки навиків у медицині. Його взяли, він пройшов курси в Києві, потім в Німеччині. А потім він був бойовим медиком «на нулі», на передовій. Він був і на Донецькому напрямку, а потім півтора року був під Харковом, Ізюм, Ізюмський напрямок. Там він і загинув. Він в цей день чергував на передовій, з нуля вивозив поранених трьохсотих і двохсотих. І от коли він відвіз в Ізюм і повертався, вже сам в машині був, і отримав поранення, які несумісні з життям”, — розповіла мати Дмитра Людмила Богачова.

У мирному житті Дмитро був футболістом, капітаном збірної України з футзалу, потім перейшов у великий футбол, розповів його колишній тренер Олександр Єлшанський.
“Самим молодим капітаном в Україні став Дмитро саме професійного клубу. Настільки був відповідальний, настільки вчиться хотів, вчиться хотів грати в футбол, і всьому-всьому вчиться. Він просто ліз, ліз отак, зубами гриз всю цю і футбольну науку, і тут науку, і в школі, і завжди допомагав сім’ї. Я не пам’ятаю, щоб я йому колись якісь зауваження робив. Ніколи. Він завжди випереджав, він завжди робив все правильно”, — поділився тренер.
Вчитель Юрій Борисенко викладав у Дмитра історію з 5 класу. Згадує, що хлопець був відповідальним учнем.
“Якщо щось він там не зробив, йому можна було зробити зауваження, і він реагував. Але він намагався реагувати адекватно, він виконував всі завдання”, — розповів Юрій Борисенко, вчитель Дмитра Богачова.
Відповідальним Дмитро залишився і на фронті, порятунок побратимів ставив вище за власну безпеку, розповідає його мама. Каже: переконалася в цьому, коли була з сином після його поранення.

“Коли його перевели в Київ, у шпиталь військовий, то там приходили хлопці, яких він врятував, які вже одужали. І вони мені всі в один голос говорили: «Діма не може померти. Він просто не може померти, він стільки життів врятував. Він нас витягував, коли ми були і в комі, і без свідомості, стікали кров’ю. Він всіх нас забирав з середини поля, ліз і забирав». Йому командири говорили: «Діма, візьми хоч автомат з собою». Він каже: «Він мені тільки буде заважати. Я краще за цю вагу візьму когось з хлопців, потягну». Він багато хлопців врятував, і ці хлопці досі мені дзвонять, приїжджали, і батьки теж мені дзвонили і казали, що «Ми пам’ятаємо, що якби ваш Діма не врятував мого сина, він вже не був би живий»”, — розповіла мама Дмитра.
Пам’ятну дошку Дмитру Богачову відкрили у музеї школи, де він навчався. Людмила Богачова сказала, що вдячна всім, хто пам’ятає її сина, хто підтримує його рідних, серед них і той, хто продовжив справу Дмитра.
“Новий молодий боєць, який став замість Діми бойовим старшим медиком, якого він до цього пів року навчав і був при ньому, і він після нього став на його місце, – він мені теж весь час телефонує, питає про мій стан, цікавиться. І командир мені дзвонить, і побратими медики теж мені дзвонять”, — розповіла Людмила Богачова.

Меморіальна дошка встановлена в межах проєкту “Код пам’яті”, розповіла заступниця директора школи Оксана Воліна. За її словами, на сьогодні 14 представників школи загинули в російсько-українській війні, це випускники і батьки учнів.
“За ініціативи батьків загиблих, рідних загиблих, вони реєструють дані про загиблого випускника на сайті «Коду пам’яті», і потім відбувається збір інформації, збір фотографій, відеомоментів із загиблим. І монтується невеличке відео пам’яті, яке можна знайти на сайті Сумської міської ради в «Код пам’яті». Саме там є вся інформація, невеличкий текст і покликання на це відео, QR-код”, — говорить пані Оксана.
Старший бойовий медик Дмитро Богачов загинув у жовтні 2024 року, йому було 32, у нього залишилися дружина і донька.