Як живуть тварини на фермі за два кілометри від кордону з РФ
Тварини, яких сумчани можуть бачити у дитячому парку Сум, живуть на кордонні з РФ.
“Ми їх миємо, чистимо, копита розчищаємо, вушка стараємся не чіпати, обов’язково у них водичка. Промочуємо тряпочкою, бо погані люди налякали її пляшкою”, — говорить Єва Усатенко, переселенка.
Індійського віслюка Зигзага і шотландського поні Кокетку сумчани бачать щодня в дитячому парку. У сезон вони катають дітей, а зимувати їздять на свою батьківщину – на прикордоння з Російською Федерацією. Тварини родом з Миропілля, як і дівчина, з якою вони працюють, Єва. Звідти тварини їздять працювати в Суми.
Першого коня, розповідає Андрій Євтушенко, купили в 2005 році. Продовжує господарство діяти та з початку повномасштабної війни.
Усього, розповідає власник, сюди було близько двадцяти ворожих влучань з території Росії. Від осколків загинуло кілька баранів, лелека, були поранені кобила, козел. Вибиті шибки, зруйнована покрівля будівель на фермі. Тварини живуть у стресі і емоційно реагують на обстріли, говорить Андрій Євтушенко: “Востаннє було менш як місяць тому. Кобилу травмувало в шию осколком, від вікон летіла частина рам і попала в шию”.
Андрій розповідає: думали з родиною над евакуацією з небезпечної зони, але мають ряд складнощів:
“Це ж треба для них умови: вигул, утримання, обслуговування. Десь поїхати знайти це – ми шукали, толком не знайшли. Сюди зараз не рвуться приїжджати ні фури, мені треба привезти частину сіна, яку ми закупили під Сумами – ніхто не хоче везти. Основна проблема – заготівля на зиму. Сінокоси під обстрілами і там накидано “нерозривів” або міновано. Наш особистий однозначно недоступний, інший сінокос теж недоступний, плюс не так легко знайти того, хто буде цим займатися, а сіна треба багато”.
Зараз, влітку, траву косять на городах людей, і цим годують тварин. Крім 20 коней, у господарстві живуть барани і кози, до двох десятків корів, у тому числі залишених людьми, що евакуювалися з небезпечної зони.
“Завжди є можливість здати на м’ясо. М’ясники завжди готові забрати. Ми не хочемо. Я б взагалі не хотів з цим стикатися, бо з цим потім жити. А жити з цим не хочеться”.
Приймають тут і собак та котів, ділиться Андрій Євтушенко. Зараз їх кілька десятків. Усіх старається стерилізувати. З кормом, говорить, допомагають волонтери з обласного центру: “Ілона – в неї притулок, Діма (“Незламний форпост”), Аліна, Уляна, Ваня — завдяки ним у нас одні з найбільш підтримуваних кормами категорії – це коти і собаки”.
Прогодувати ж коней і корів – складніше, говорить Андрій. Тож зараз волонтери із Сум відкрили рахунок і збирають гроші для допомоги господарству, що функціонує поруч із державним кордоном і страждає від обстрілів.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ