Батьки загиблих бійців Шостки волонтерять, аби зберегти життя іншим захисникам
За рік повномасштабного вторгнення у Шостці утворився потужний волонтерський рух. Хтось збирає харчі хлопцям на передову, хтось передає автівки, хтось робить окопні свічки чи плете маскувальні сітки.
Так, кожного дня до волонтерського центру «Шостка Добро» плести маскувальні сітки разом з усіма небайдужими приходить Світлана Кондратенко. Її син Василь Кондратенко загинув 17 серпня 2014 року в ході проведення штурмовим загоном БТГр зачистки від бойовиків населеного пункту Ясинувата Донецької області.
«Хлопці на передовій захищають нас, захищають наші життя, а ми повинні цими сітками допомогти у збереженні їх життів. Я плету сітки кожного дня, а ввечері вдома випікаю хліб та кекси, щоб хлопцям передати. У 2014 році моєму сину також допомагали волонтери. Тепер і я допомагаю іншим», – говорить Світлана Кондратенко.
Як розповідає очільниця «Шостка Добро» Світлана Суптельна, за рік війни нашим бійцям на передову небайдужі містяни передали чимало допомоги.
«За ці дні нашому рідному 153 БТрО було відправлено через пошту та автомобілем дуже велика кількість допомоги. Не було жодного дня, коли ми не допомагали. Ми зосереджувались не тільки на харчах, а й на хімічних грілках, разових душах, теплих устілках. Передавали шкарпетки, термобілизну, оптичні пристрої, газові балони, величезну кількість автозапчастин», – зазначає Світлана Суптельна.
Волонтери підтримують зв’язок із пораненим хлопцями. Загалом, за їх словами, по всіх лікарнях країни лікуються чимало поранених бійців з різних міст. Медики своєю чергою прохають про надання так званого розхідного матеріалу.
«Нам телефонували з Харкова та розповіли про велику кількість поранених хлопців. Дуже потрібен розхідний матеріал. Тобто простирадла, які можна буде викинути після перев’язок. Ми вже відправили такі посилки у три шпиталі. Якщо у вас, шановні шосткинці, є можливість – приносьте до нашого волонтерського центру простирадла, рушники. Це не обов’язково повинно бути нове, але чистеньке», – говорить Світлана Суптельна.
Важливо для волонтерів підтримувати й батьків, чиї діти віддали своє життя за Україну. Тут зробили своєрідні бейджі для них – фото полеглого бійця, підвішене на жовто-блакитну стрічку.
Ці світлини – своєрідний пізнавальний знак, аби містяни на тому чи іншому заході відразу розуміли, що перед ними батьки героїв.
Взяти собі такі бейджі прийшли Олександр Сергієнко (батько Костянтина Сергієнка) та Василь Фоменко (батько Олександра Фоменка).
«Костянтин добровільно пішов захищати Україну. Мав всі навички піхотинця, знав всю зброю: був автоматником, кулеметником, гранатометником і в кінці – снайпером. Загинув у 2017 році на Луганщині», – розповідає про свого сина Олександр Сергієнко.
Олександр Фоменко був льотчиком. Наразі, зазначає його батько, Василь був би дуже потрібен нашій армії.
«Мій син захищав Україну з 2014 року. Брав участь у параді до 9 травня у Києві у 2018 році. Загинув того ж року. Він був льотчиком першого класу у званні майор», – говорить пан Василь.
Беручи бейджі із фотографіями загиблих синів, чоловіки не стримували сліз.
Нещодавно вчителі ліцею Тетяна Дубровна та Шевченко Людмила, які також є волонтерами, у співпраці зі старшокласниками зробили сайт пам’яті. На ньому зібрані біографії загиблих бійців Шосткинської громади. Наразі у книзі є інформація про 70 полеглих хлопців.
«Тут є біографії й декількох бійців з Ямполя та Середино-Буди. Додати їх імена просили батьки цих захисників. Відмовити ми не можемо нікому. Ця книга постійно поповнюється. На сайті є рядок, куди кожен може дописати свої спогади та іншу інформацію про бійців зі списку. Далі модератор опрацює надану інформацію та додасть до сайту», – зазначила Світлана Суптельна.
Наразі волонтери прохають приносити містян продукти довгострокового зберігання: консерви, тушкованки тощо. Морква, картопля та подібні продукти, говорять волонтери, не потрібні, адже бійцям ніде їх готувати.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ