Бійці лабораторії дронів показали свою роботу
Бійці взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади, які нині несуть службу на Сумщині, мають власну лабораторію дронів. Тут безпілотники тестують, ремонтують, а вже потім відправляють на передові позиції. Про свою роботу розповіли Суспільному.
Пілоти ударних безпілотних авіаційних комплексів 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади нищать живу силу і техніку армії РФ на Курському напрямку. Тут виконує бойові завдання взвод РУБпАК, яким командує Андрій.
Чоловік родом з Вінниччини. Розповідає, що боронить Україну з 2015 року, а дронами почав займатись після повномасштабного вторгнення: “Нам знайомий купив дрона, ми з товаришем працювали, це так попутно, це не була моя спеціалізація. Я попробував, у нас виходило і потім побачив, яка це результативність, що це заміняє десятки людей. Почали в цьому розвиватись, а потім командування побачило і дало можливість розвинутись і організувати”.
Специфіка роботи з дронами передбачає постійні зміни, додає Андрій, і щоб вчасно на них реагувати, потрібно постійно вдосконалюватись: “Організували польову майстерню по ремонту обладнання, дронів, як завжди ближче до бойових груп, щоб була комунікація з пілотами, щоб була швидкість прийняття на ремонт обладнання”.
“У виробі може бути багато функцій, але вони нам не потрібні, вони нам будуть лише заважати. Ми можемо їх прибрати, переробити. Так і працюємо, спочатку вивчаємо, тестуємо, перевіряємо, всі недоліки прибираємо, а потім вже готове рішення їде на позиці, щоб людина ввімкнула і полетіла, і не буде їй затримки по часу і не буде в бліндажі паяти дрони”, — розповів Едуард.
Едуард за фахом електронник, родом з Миколаєва, в ЗСУ чоловік з 2018 року. Дома його чекає дружина і двоє дітей. Каже, нещодавно бачився з сім’єю, бо був на лікуванні через поранення після удару російського дрона.
Сергій — киянин, у військо прийшов по повістці. Маючи вищу технічну освіту, потрапив до лабораторії взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів, нині займається удосконаленням дронів: “У нас є переваги, противник відчуває це, але так виходить, що у них дійсно “м’яса” дуже багато. І наші переваги просто розбавляються їхнім “м’ясом”. Тобто нескінченні штурми, дійсно дуже багато ресурсів треба витрачати, навіть маючи перевагу”.
Сергій одружений, має двох дітей, сім’я чекає його повернення, а зараз, по можливості спілкується з рідними телефоном. Близько місяця тому військовослужбовець був у відпустці.
“Моя родина допомагає ЗСУ від самого початку війни, дружина разом зі мною, до того, як мене призвали, готувала продукти для організації “Борщ для ЗСУ” і зараз продовжує готувати”, — розповів Сергій.
У мирному житті Артем працював інженером на підприємстві, родом з Ніжина. Чоловік закінчував київський Політехнічний інститут. На фронті з 2022 року, нині він старший сержант взводу РУБпАК.
“В когось може скластися відчуття, що дрони приїжджають і готові до роботи, але це абсолютно не так, будь-який дрон потрібно перевіряти, удосконалювати, налаштовувати. Якимсь чином його потрібно підкрутити, модернізувати, бо абсолютно готового рішення немає”, — розповів Артем.
Аби перемагати, додає Артем, необхідно постійно вчитись: “Ворог не стоїть на місці, ми маємо бути завжди на крок попереду. Є у нас певні розробки свої, як і з боєкомплектом, так і з самим дронами”.
Своє нинішнє помешкання військові називають лабораторією дронів. Після удосконалення літальних апаратів проводять польові випробування. Командир взводу додає, що для того, щоб перемогти, у пілотів на передовій мають бути тільки найкращі борти: “У нас немає інших думок, як перемога, і тільки заради перемоги я прийшов сюди”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ